Живучи і працюючи серед болю, драм та хаосу у гарячих точках пандемії, медичні працівники діляться надзвичайно глибокими духовними переживаннями.
Зараз жодна інша група людей так не наблизилась до завіси, яка відокремлює видимий світ від невидимого, від долини смерті, як медичні працівники. Опікуючись та втішаючи пацієнтів, які страждають від COVID-19 по всьому світу, вони показують не тільки велику жертовність і служіння, але й збагачують нас сильними духовними роздумами.
Доктор Амедео Капетті, експерт з інфекційних хвороб і консультант ВООЗ, на шпальтах італійської газети «Іl Foglio» поділився своїми рефлексіями. Капетті, лікар першого відділення інфекційних хвороб лікарні Луїджі Сакко в Мілані, розповів про те, як він змінився за цей час, проведений у лікарні.
— Насправді те, що я переживаю, — гадаю, це траплялося з багатьма, — це явище, яке ми, лікарі, часто бачимо у тих, хто відчув дотик смерті: коли розплющуєш очі і розумієш, що вже нічого не можеш сприймати як належне. Це усвідомлення, що все є даром: прокидатися вранці, вітатися зі своїми рідними і навіть усі маленькі моменти повсякденного життя, які для когось є часом, який потрібно заповнити, а для інших, як я, несподівано стають значно змістовнішими, ніж раніше.
Чарівність цієї самосвідомості у тому, що вона докорінно змінює те, що ми робимо, породжуючи захоплення одне одним, дружбу. Ми дивимось одне на одного і кажемо: сьогодні ми не можемо обійнятися, але усмішка говорить набагато більше, ніж колись обійми. Це усвідомлення дозволяє увійти у драму наших пацієнтів. Не випадково мої колеги просять мене молитися не лише за своїх близьких, але й за своїх пацієнтів, чого ніколи раніше не бувало. І це теж заразливе. Нещодавно жінка з Креми зателефонувала мені, щоб отримати звістку про бабусю, яку госпіталізували у важкому стані у Сакко. Вона розповіла про ще одну свою бабусю, яка померла від Covid, і про свою матір, що перебуває у реанімації в Кремі, а потім сказала: «Розумієте, лікарю, на початку я молилася, але зараз припинила». Я відповів: «Я розумію, пані. Не хвилюйтеся. Я буду молитися за неї». Почувши це, вона зворушено сказала: «Ні, лікарю, якщо Ви збираєтесь молитися, я також це робитиму. Давайте разом помолимось за мою маму».
фінансово.
Щиро дякуємо!
