Роздуми над Божим Словом на понеділок ХХІІІ звичайного тижня, рік ІІ
Раз якось, другої суботи, ввійшов (Ісус) у синагогу й почав навчати. А був там чоловік із сухою правою рукою. От книжники та фарисеї почали за Ним назирати, чи Він оздоровить у суботу, щоб знайти яке–небудь оскарження на Нього. Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: «Підведись і стань посередині!» Підвівся той і став. Тоді Ісус до них промовив: «Питаю вас: чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?» І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: «Простягни свою руку!» Той зробив так, і його рука стала здорова. Вони ж наповнилися люттю і змовлялися між собою, що б їм Ісусові зробити.
Лк 6, 6 –11
Ісус нічого не боявся і продовжував свою місію, хоча були всі підстави остерігатися. Ворожість до Нього з боку релігійної верхівки зростала, поки деякі юдейські лідери не «ухвалили Його вбити» (Йн 11, 53). Чому ж Ісус не боявся? Бо перебував у тісному взаємозв’язку зі своїм Отцем. От і сьогодні, після чергового зцілення в суботу, Він звертає нашу увагу на свої взаємини з Отцем: «Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить… Отець бо любить Сина й усе появляє Йому, що сам чинить» (Йн 5, 19-20). Довіра до Отця перемагає зайве хвилювання і страх, підтримує у стражданнях, дає Ісусові сили вибрати Хрест: «…не Моя, а Твоя буде воля!» (Лк 22, 42).
Дослухання до своїх страхів та занурення в них перешкоджає нашому зростанню в Бозі, позбавляє повноти життя з Ним. Поміркуймо: якби Ісус відступив через страх авторитетної думки книжників та фарисеїв, той чоловік із сухою рукою не був би зцілений. Якби Діва Марія піддалася страху осудження — чи відповіла би «так» на слова Доброї Новини архангела Гавриїла? Чи взагалі стала би Матір’ю Божого Сина?
Страх — це природна реакція людини. Але він обмежує нас, наші можливості і, в результаті, позбавляє радості переживання нового досвіду, щастя від ділення любов’ю та милосердям. Дуже часто страх позбавляє нас не лише здатності віддавати, а й приймати любов, допомогу та співчуття. Саме тому Бог пропонує тобі спілкування. Він знає: що більше ти пізнаєш Його, то глибше відчуватимеш Його любов і зможеш довіряти Йому і коритися Його проводу.
Сьогодні знайди кілька хвилин, щоб проаналізувати свої стосунки з Небесним Отцем. Чи усвідомлюєш Його любов до себе? Як вона проявляється у твоєму житті? Що ти можеш зробити для зростання в довірі до Господа й виконанні Його волі, особливо в незручних або ворожих умовах?
«Отче, допоможи мені довіряти Тобі й діяти згідно з Твоєю волею».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
