Роздуми над Божим Словом на четвер XXV Звичайного тижня, рік ІІ
Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота. Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем? Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки. Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити. Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до свого кругообігу. Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову. Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим. Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем. Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами. Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.
Проп 1, 2–11
Сьогоднішнє читання зі старозавітної Книги Проповідника містить багато мудрих слів. Зокрема, ствердження про марність людських зусиль: «Геть усе марнота!» (Проп 1,2). Усі наші труди й зусилля — недостатні.
Спершу складається гнітюче враження. Лише в кінці Книги автор показує, який урок нам потрібно з неї винести: «Пам’ятай про твого Творця у дні твоєї молодості» (див. Проп 12, 1.13-14). Тобто закликає до того, щоб ми не жили заради швидкоплинних задоволень і не зіткнулися з сумними наслідками своїх гріхів. Зробімо сьогодні своєрідний вступ до цієї дивовижної Книги, щоб бути готовими слухати, що скаже нам Бог під час молитви й медитації в наступні дні.
Проповідник ділиться мудрістю, зібраною протягом багатьох поколінь. Він застерігає молодих людей від надмірного захоплення тимчасовими успіхами, які здаються дуже важливими й значущими. Королівства підіймаються і падають (у контексті сучасного життя можна сказати «корпорації»), але все одно кожен із нас помре. Тож ніщо з тих речей, які ми придбаємо за земного життя, не залишиться нашим.
Але в текстах про марність усіх речей є одна константа, на яку ми можемо розраховувати: єдиний, хто дає справжню мудрість і є міцним фундаментом вічного життя, — це Бог. Він є «істинним пастухом», єдиним джерелом справжньої мудрості та справедливості (Проп 12, 11.14). Ця мудрість, безумовно, залишається актуальною і сьогодні. Автор застерігає нас від спроб замінити Бога якимось іншим джерелом сенсу, від ілюзій такого роду: «якщо я отримаю ступінь доктора наук», «якщо я отримаю цю роботу», «якщо я знайду добру дружину (чоловіка)», то буду щасливий. Але жодна з таких речей, хай би якою доброю, важливою чи значущою вона видавалася, не може замінити Бога — бо «геть усе марнота!» (Проп 1,2).
Відкрий своє серце глибоким застереженням Біблії протягом наступних кількох днів. Дозволь вічній мудрості Бога прояснити твій розум та пам’ятай молитву святої Терези Авільської:
«Все минає, Бог залишається. Тому, в кого є Бог, нічого не бракує. Самого Бога достатньо.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
