Гнів не завжди є злом

Роздуми над Божим Словом на середу ІІ Звичайного тижня, рік І

Того часу Ісус увійшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав всохлу руку. Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити. І каже чоловікові, який мав суху руку: «Стань посередині». А їх запитує: «В суботу дозволено робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити?» Вони ж мовчали. І, обвівши їх гнівним поглядом, глибоко засмучений скам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: «Простягни руку!» Той простягнув — і  рука його відновилась. І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами зібрали раду проти Нього, як би це Його погубити.

Мк 3 ,1–6

Ми знаємо, що гнів — один із семи смертних гріхів. Але тут бачимо, як Ісус, який не має на собі жодного гріха, гнівається. Як же пояснити цю суперечність?

Справа в тому, що гнів не завжди є безумовним злом. Інколи він несе добро. Святий Тома Аквінський навчав, що таким праведним гнівом може бути гостра реакція на явну несправедливість. Тоді саме цей гнів спонукає нас втрутитися в ситуацію, щоб виправити її. Наприклад, коли ти став свідком того, як один твій колега образив іншого, «благий гнів» підштовхує тебе захистити ображеного, делікатно зробивши зауваження кривднику та намагаючись примирити колег.

Водночас гнів може легко перетворитися на гріх. «Грішним» гнів стає тоді, коли у відповідь на образу ти починаєш відповідати тим самим і все більше загострюєш конфлікт. Такий гнів завдає шкоди не тільки твоєму ближньому, а й позбавляє тебе самого душевного спокою. Замість радості він породжує недовіру, часто провокуючи на подальші гріхи.

Гнів Ісуса має стати для нас зразком праведного гніву, що спонукає до позитивних дій. У сьогоднішньому читанні з Євангелія він підштовхнув Ісуса втрутитися в ситуацію, але не перетворився на агресивну ненависть та лють. За допомогою благодаті Святого Духа Ісус керував своїм гнівом, спрямувавши його на добро.

Зверни увПереглянути записагу на те, що Ісус відчував не лише гнів, а й смуток через відсутність співчуття у своїх супротивників. Як каже євангеліст Марко, Ісус розгнівався та був «зажурений, що їхні серця закам’яніли» (Мк 3, 5). Тож праведний гнів завжди супроводжується почуттям смутку, викликаного тією несправедливістю, свідками якої ми стали.

Отже, коли сердишся на когось, згадай приклад Ісуса. Твій гнів може послабнути, якщо поєднаєш його зі щирим бажанням допомогти людині змінитися — не тільки для блага інших, а й заради себе. Проаналізуй мотиви свого роздратування та попроси в Ісуса пробачення, якщо побачиш, що втратив контроль і зайшов надто далеко. Ісус завжди готовий пом’якшити твоє серце та звільнити в ньому ще більше місця для любові.

«Прости мені, Ісусе, що мій гнів часто є грішним».

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»