В Євангелії від Йоана немає слова «віра»

Роздуми над Божим Словом на IV неділю Великого Посту, рік Б

Що таке віра? Багато людей кажуть, що мають віру, що вони вірять у серці. Або марнословлять, що головне — це просто мати Бога в серці. Це помилкові, хоч і дуже популярні судження. Тому знову й знову потрібно повертатися до цієї теми.

Ось і сьогоднішнє Євангеліє розпочинається з теми про віру: Як Мойсей підняв змія в пустелі, так треба, щоб був піднятий Син Людський, щоб кожний, хто вірить, у Ньому мав вічне життя (Йн 3, 14-15). Це дуже добрий переклад. Зауважте: замало просто вірити, а потрібно ще у Ньому мати вічне життя. Адже сказано не: «кожний, хто вірить у Нього», але кожний, хто вірить, у Ньому має життя вічне. Йдеться не тільки про те, щоби скрізь повторювати завчену фразу: «Я Бога маю в серці». Йдеться про те, щоб оселитися і перебувати в Ньому так, як Він оселився і перебуває в нас.

Коли я приймаю Боже життя, то й живу для Бога; тоді у вірі я присвячую своє життя для вічних, нетлінних справ. Апостол Павло навчає нас у Другому читанні: Тому що ми — Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них ходили (Еф 2,10). Яка віра — таке й моє життя, і яке моє щоденне життя — така й моя віра.

У Євангелії від Йоана дієслово «вірити» зустрічається 98 разів, а іменник «віра» не з’являється жодного разу. З цього робимо висновок, що святого Йоана не цікавить сама віра. Він хоче пояснити, як ми маємо вірити, як потрібно жити у вірі, тобто вже на землі жити вічним життям. Саме про діла віри, які зроблені в Бозі, говорить сьогодні євангеліст Йоан: хто чинить правду, той іде до світла, щоб його діла стали явними, бо зроблені вони в Богові!

Є лише один-єдиний виняток із цього правила, коли Йоан говоритиме, що таке сама віра. Це речення ми знаходимо в Першому посланні апостола Йоана (5,4):

(1) Бо все, що народжується від Бога,
(2) перемагає світ.
(3) І оце ПЕРЕМОГА,
(2) яка перемогла світ:
(1) віра наша.

Це дуже гарний приклад віддзеркаленої структури речення, коли центральні елементи — однакові, а крайні частини пояснюють одна одну. Отож, віра наша — це те, що народжується від Бога, або ж походить від Бога. Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар (Еф 2,8). Це завжди дар Його любові. Цей дар зовсім не матеріальний, і навіть не духовний. Це винятковий дар ОСОБИ. З великої любові Бог-Отець приносить у дар власного Сина: Бо аж так Бог полюбив світ, що ДАВ свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне (Йн 3,16).

Саме Він — Ісус Христос, якого Отець віддав на хрест, — Він приніс нам повну ПЕРЕМОГУ над гріхом і смертю, над прокляттям і віддаленням від Бога. Тому віра — це перемога Ісуса над світом гріха та смерті, щоб ми вже більше не жили життям світу, який провадить до загибелі, але вже сьогодні жили вічним життям, як на небі, так і на землі.

Нам потрібен постійний погляд віри, постійне скерування зору на Ісуса Христа розп’ятого, в якому наша перемога і наше спасіння. Дуже часто на східних хрестах пишуть такі слова: «Цар слави, Ісус Христос, Божий Син НІКА», що в перекладі з грецької мови означає «перемагай!» У Ньому — наша постійна перемога, тобто віра наша: Не будь переможений злом, але перемагай [НІКА] зло добром! (Рим 12,21). Усяке зло ми переможемо тоді, коли будемо мати перед очима Ісуса Христа розп’ятого.

Сьогодні сам Ісус згадує цю подію з історії Божого народу, коли Мойсей вів ізраїльтян по пустелі. Вони вже майже дійшли до Обіцяної землі, але знову почали нарікати на Мойсея і зневірилися. Вже вкотре вони захотіли повернути назад, до Єгипетської неволі, до старого життя у світі. Тоді напали на них вогняні змії, тобто змії мідного кольору. Однак, кого тільки вкусив змій, той мав негайно поглянути на змія, якого Мойсей виготовив із міді та підніс високо в пустелі, щоби кожний міг Його побачити і зцілитися: Бо аж так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне (Йн 3,14-15).