Під час пандемії чуми у Середньовіччі християни додали до «Ангельського привітання» одну нову фразу, яку ми використовуємо по сьогодні.
Відома вже довгі століття молитва «Радуйся, Маріє» спочатку складалася з двох рядків. Перший — це посилання на сцену Благовіщення, коли архангел Гавриїл привітав Марію словами: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою!» (Лк 1,28).
Ангельське привітання
Наступна частина молитви — це привітання Марії Єлизаветою під час відвідин її дому: «Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого» (Лк 1,42).
Спершу цю молитву називали «Ангельським привітанням». Вона складалася тільки з двох віршів. Але під час «чорної смерті» до цієї молитви додали ще рядок тексту.
Чорна смерть
Другу частину молитви («Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас, грішних нині і в годину смерті нашої») додали під час чуми — щоб вимолити у Божої Матері захист від смертельної хвороби.
Слуга Божий Фултон Дж. Шін так пояснює додані в Середньовіччі слова у своїй книжці «Марія, перша любов світу» (The World’s First Love):
«Посилаючись на дві вирішальні миті життя: “нині” і “в годину нашої смерті”, ця молитва здається спонтанним закликом людей у великій потребі. Збираючи щедрий врожай по всій Європі й несучи загибель третині населення континенту, “чорна смерть” спонукала вірних молитися до Богородиці з проханням про материнську опіку в час, коли сьогодення й година смерті були фактично однією і тією ж миттю».
Надія християн
Отець Дональд Г. Калловей, мар’янин, спеціаліст із марійної побожності, підтверджує цей висновок у своїй книжці «Champions of the Rosary» («Чемпіони Розарію»). Він пояснює, як після пандемії «чорної смерті друга частина молитви “Радуйся, Маріє” почала з’являтися в бревіаріях чернечих спільнот, зокрема, мерседаріїв, камедулів та францисканців. Люди в XIV ст. дуже потребували надії, яка міститься в другій частині молитви».
У цей похмурий період історії Європи молитва набирала різних форм і була офіційно визнана після оприлюднення Катехизму Тридентського Собору, а її повний текст включений до Римського бревіарію з 1568 року.
У часи великих страждань християни завжди зверталися до Бога і до найближчих їм святих із надією, що вони допоможуть своєму народові.