Роздуми над Божим Словом на суботу VІI Великоднього тижня
Коли ми прийшли в Рим, Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном.
І сталося, що через три дні Павло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: «Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у руки римлян, які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної провини, вартої смерті, не було на мені. Та юдеї були проти, тому я змушений був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити. Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїля закований я в ці кайдани».
Він цілих два роки перебував на власному утриманні й приймав усіх, хто приходив до нього, проповідуючи Боже Царство і з усією відвагою беззаборонно навчаючи про Господа Ісуса Христа.
Діян 28, 16-20. 30-31
Для пересічної людини ув’язнення це велика проблема та, імовірно, причина відчаю. Проте наприкінці Книги Діянь ми бачимо закутого в кайдани апостола Павла, який не засмучується і продовжує сміливо проповідувати Христа. Чому? Бо він зустрів воскреслого Господа й це змінило все його життя. Відтоді він став новою людиною і всім серцем прийняв місію проголошення Євангелія. Чи ж могло його зупинити або налякати ув’язнення?!
Апостол Народів є чудовим прикладом та надією для кожного з нас! Адже немає сумніву, якою важкою є справа євангелізації. Спокуси та страхи часто перемагають нашу рішучість, коли з’являється нагода говорити про спасіння у Христі. Диявол намовляє нас не виділятися з оточення, не виглядати «білою вороною». Ми боїмося стати для інших «релігійними фанатиками», тому часто уникаємо відповіді навіть на прямі запитання про нашу віру.
Нехай же приклад святого Павла додасть нам упевненості та сили. Сміливість у проповідуванні Євангелія народилася з його віри в Господа Ісуса, розп’ятого та воскреслого. Апостол знав, що, незалежно від обставин, Христос живе в ньому. Хай би що сталося внаслідок його проповіді — Павло довіряв керівництву Святого Духа, і це додавало апостолові мужності, навіть у в’язниці.
Проте не тільки сміливість зробила Павла ефективним проповідником. Ним керували віра та надія. Він знав, що його майбутнє — в руках Ісуса, і це звільняло його від тривог та страхів. Мужність, віра й надія додали словам Павла такої сили, що люди приходили до нього, навіть ув’язненого, щоб почути про Господа.
Тож коли з’являється шанс поділитися своєю вірою, згадай святого апостола Павла. Наслідуй його рішучість, віру й надію. Пам’ятай, що Ісус викупив тебе і піклується про твоє майбутнє. Нехай Святий Дух надихає тебе радісно ділитися з іншими звісткою про воскресіння Христа.
«Господи Ісусе Христе, допоможи мені проголошувати послання надії, яка збудована на вірі у Твоє Воскресіння. Святий апостоле Павле, молись за мене!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
