Нові вказівки для італійських семінарій викликали непорозуміння. У документі нагадано про заборону висвячувати активних гомосексуалістів і людей, які підтримують гей-культуру. Водночас він містить тривожні заяви.
У медіа з’явилися повідомлення про те, що відтепер геї зможуть ставати священнослужителями. Що насправді написали італійські єпископи?
Документ «Рекомендації та норми для семінарій», виданий Конференцією єпископату Італії, побачив світ на початку січня 2025 року. Це четверте видання. Суперечки викликав пункт 44. Багато видань написали, що італійські єпископи погодилися приймати гомосексуалістів до семінарій, якщо такі священнослужителі утримуються від статевих стосунків. Це було би революцією — бо принципи захисту від сексуального насильства, розроблені за Бенедикта XVI, чітко стверджували: того, хто має доведені гомосексуальні нахили, не можна приймати до семінарії. З огляду саме на ці правила, наприклад, семінарію покинули ті, хто вже жив у чистоті, але в минулому перебували в одностатевих стосунках. Цей же принцип стосувався тих, хто підтримує т.зв. гей-культуру.
Чіткий принцип
44 пункт нового документу точно цитує Положення, видане 2016 року Конгрегацією у справах духовенства (яке повторює положення Конгрегації католицької освіти від 2005 року).
Звучить цей пункт так:
«Що стосується осіб із гомосексуальними нахилами, які зголошуються до семінарій або ж відкривають цю ситуацію під час навчання: згідно зі своїм Учительським Урядом, Церква — хоча глибоко поважає цих людей — не може дозволити прийняти до семінарії чи висвячувати людей, які практикують гомосексуалізм, мають глибоко вкорінені гомосексуальні схильності або підтримують т.зв. гомосексуальну культуру. Згадані особи фактично перебувають у ситуації, яка серйозно перешкоджає ‘правильним стосункам із чоловіками та жінками’».
Далі в документі сказано, що «тільки чиста любов є справжньою любов’ю» і що целібат «полягає не лише в контролі над своїми сексуальними потягами, але й у розвитку стосунків, заснованих на Євангелії, у подоланні владолюбства».
Пояснення, яке нічого не пояснює
Також у документі італійських єпископів є твердження, яке можна тлумачити по‑різному:
«Коли йдеться про гомосексуальні схильності, розпізнавання не повинно обмежуватися лише цим аспектом, але — як і у випадку кожного кандидата — воно має охоплювати повну картину особистості юнака, щоб, пізнаючи себе та інтегруючи цілі свого людського і священицького покликання, він осягнув загальну гармонію».
Це твердження є суперечливим, оскільки, з одного боку, очевидно, що при розпізнаванні покликання слід враховувати різні питання, а не лише те, чи є цей юнак не є гомосексуалістом. З іншого боку, принцип, процитований раніше, чітко заявив, що затята гомосексуальність є вирішальною обставиною, тобто такою, яка робить неможливим перебування в семінарії.
Ще більшу плутанину можуть викликати пояснення, які дав єпископ Стефано Манетті. Цей ієрарх із дієцезії Ф’єзоле заявив, що новий документ «означає поставити в центр людину, без спрощеного осудження, щоб мати можливість супроводжувати її в пізнанні правди про її сексуальну орієнтацію».
Важко зрозуміти вислів про «пізнання правди про орієнтацію». Чи семінарія має служити тому, щоб юнак дізнався, що він гей? Чи, може, радше хлопець, який вважає себе геєм, має зрозуміти, що він лише піддався моді? Слова єпископа Ф’єзоле звучать невдало і лише посилюють сумніви. Було би, мабуть, найкраще, якби розділ, що стосується гомосексуалізму, складався з простого повторення положення 2016 року, — щоб решта не звучала як послаблення цього принципу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
