Що св. Катерина з Генуї називала найбільшим стражданням у чистилищі?

«Чистилище» — друга книга «Божественної комедії» Данте, яка знаходиться між «Пеклом» і «Раєм».

У Пісні 9 Данте вкладає у вуста ангела, який охороняє ворота чистилища і тримає в руках ключі, такі слова:

«Іще я маю від Петра веління, 

Щоб краще я відкрив, аніж замкнув, 

Як хтось мені до ніг складе моління».

Згідно з текстом поеми, так само як і з вченням Церкви, чистилище слід розуміти тільки як вияв безмежного Божого милосердя. Це не місце покарання, це — місце, де розкаяні грішники з Божої милості готуються ввійти до раю.

Хоча у календарі Церкви немає дня, присвяченого чистилищу, у нас є його еквівалент. Він припадає на 2 листопада, одразу після урочистості Всіх Святих, і називається спомином Усіх Померлих Вірних. Цього дня Церква заохочує нас у особливий спосіб молитися за наших померлих — чоловіків та дружин, батьків та дітей, родичів та друзів і багатьох інших — які, як ми віримо і сподіваємося, радше за все зараз перебувають у чистилищі. Можна помолитися і за самого Данте, чия 700-та річниця смерті випадає на цей рік.

Катехизм Католицької Церкви дає таку стислу формулу вчення про чистилище: «Ті, що вмирають у ласці й приязні Божій, але ще недосконало очищені, хоча мають запевнення про своє вічне спасіння, після смерті переходять очищення, щоб здобути святість, необхідну для входження до небесної радості» (ККЦ, 1030).

Читайте також: Що святі говорили про чистилище?

Окрім природної турботи про близьких, наш особистий інтерес повинен спонукати нас поміркувати про перспективу чистилища для нас самих. Як зазначав святий Джон Генрі Ньюмен, «у певному сенсі всі християни помирають, не завершивши своєї роботи». Чистилище — це місце, де додаються останні штрихи.

Ньюмен підкреслив це в одній зі своїх проповідей англіканського періоду «Проміжний стан». Як і багато інших некатоликів, до свого навернення він вагався щодо ідеї чистилища як такого, але вже визнав необхідність «часу дозрівання» між смертю та небом і вважав це «великою втіхою» для кожного, хто серйозно думає про такі речі. 

Сьогодні, як і тоді, на це існує дві серйозні причини. Одна пов’язана з очевидно великою кількістю людей, які, за словами Ньюмена, є недбалими, нерозкаяними або живуть із дурною впевненістю, що переживуть навернення на смертному одрі. Церква робить таким людям дуже добру послугу, нагадуючи їм час від часу про традиційні останні речі, які включають пекло, рай і чистилище. 

Інша вагома причина пам’ятати про тих, кого ми називаємо святими душами у чистилищі, пов’язана з нашим обов’язком простягати їм руку з молитвою і покаянням, сподіваючись, що інші зроблять це саме для нас, коли прийде наш час і виникне потреба.

Свята Катерина з Генуї (1447-1510), відома своїм жертовним служінням бідним і хворим, а також своїми містичними об’явленнями, писала у своєму трактаті про чистилище: «Всевишній настільки чистий (…), що, коли людина усвідомлює найменші сліди своєї недосконалості, розуміючи водночас, що чистилище призначене для усунення цих недоліків, душа входить у це місце очищення, радісно погоджуючись прийняти таку велику милість Божу.

Найбільше страждання цих душ — це відчувати свою грішність проти Божественної Доброти і усвідомлювати, що вони не змогли вдосконалитися у цьому житті».

Переклад CREDO за: Рассел Шоу, Aleteia