Сьогодні, 4 травня, розпочинається новенна (дев’ятиденна молитва) до Фатімської Божої Матері.
Єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук звертається до всіх католиків із запрошенням: у ці травневі дні молитися Розарій, а зокрема у дні 4-12 травня — молитися його як новенну (дев’ятницю) перед днем Фатімської Богородиці. Це не свято в сучасному літургійному календарі Католицької Церкви, але за суми всіх умов у нашому світі — російської агресії, присвячення Непорочному Серцю відповідно до Фатімських об’явлень, травня як місяця марійних молитов, наближення 9 травня як символічного дня для агресорів тощо — новенна до Богородиці, яка об’явилась у Фатімі, набуває виняткового значення.
— Запрошую вас до молитви, яка полягатиме в тому, що о 20.00 ми будемо єднатися — хто може — на молитві Розарію, — зокрема, сказав єпископ Павло у своєму черговому відео на ФБ-сторінці.
Анонсуючи цю вечірню розарієву молитву, єпископ насамперед нагадав кілька основоположних істин нашого буття.
— Ми, християни, свідомі того, хто ми є, звідки ми і куди прямуємо, — зазначив владика. — Це усвідомлення, тобто розуміння своєї позиції, дає нам також розуміння, що ми маємо робити. Ми не ті, хто «просто живуть, бо живуть». Наші дії відповідають нашому усвідомленню себе. А наша свідомість сформована Божим вченням: не філософією, не якимись мудростями цього світу чи його висновками, тільки збудована Божим словом. То Бог нам дав відповідь, хто ми є, навіщо і куди прямуємо. І тому ми також розуміємо, чому є зло на світі, чому є вбивства. Ми розуміємо, до чого провадить відкинення Божого закону.
Усвідомлення того, хто ми є і куди прямуємо, допомагає нам також визначатися з діями та рішеннями. Молитва Розарію не применшує інших молитов, але її особливість у тому, що вона допомагає нам зрозуміти, хто ми, куди прямуємо і що відбулося. У Таємницях святого Розарію ми роздумуємо над тим, що Бог робить. Дуже важливо те, що коли ми роздумуємо, що Господь зробив, то запитуємо — навіщо, чому? Наприклад, перша Таємниця першої частини — Благовіщення, коли ангел приходить до Марії і каже Їй: радуйся, благодаті повна, Ти народиш Божого Сина. Постає питання: а чому Бог став людиною? Бо людина відкинула Бога, і Він виходить до неї назустріч. У цій таємниці ми роздумуємо над цією великою любов’ю: Боже, Ти прийшов, Ти з нами. А також споглядаємо поставу Марії: Вона погодилася, відповіла на цей заклик. І тут постає запитання: Господи, а як я відповідаю на Твій заклик до мого спасіння? І роздумуємо над цим. І так далі…
Молячись і повторюючи це «Радуйся, Маріє», ми прославляємо Боже діяння. Отож молитва Розарію допомагає нам пригадати і ще раз усвідомити, ким ми є і яка наша роль у цьому світі. Не так роль, яку нам призначили, як покликання бути людиною. Покликання бути свідомими, тими, хто йде допомагати іншим.
Заохочую вас до спільної молитви. Якщо тільки є можливість десь об’єднатися: чи в парафії, чи у спільноті. Але якщо навіть хтось буде сам, то нехай усвідомлює, що о цій годині він єднається з великою кількістю людей, які підносять свої руки до Неба з проханням про допомогу. (…) Ми молимося про навернення всіх людей, особливо тих, хто піддався злу, чиє серце зло перетворило на спустошену землю, і ця спустошена земля нищить також інші. Молимося за всіх організаторів цієї війни. Дехто може сказати: я не буду за них молитися! — ні, потрібно про них молитися. Бо коли ми молимося, то просимо в Бога, щоб Бог переміг. Щоб Бог переміг у їхньому житті, в їхньому серці. Бо коли Бог переможе в їхньому серці, тоді скоріше прийде мир і спокій, прийде справедливість на землю, і прийде спасіння також для їхніх душ.
На участь у молитві і християнське життя єпископ уділив своє пастирське благословіння.