Кожен албанець, незалежно від віровизнання, пишається Матір’ю Терезою – говорить архиєпископ Ррок Мірдіта, митрополит Тірани-Дюрре. 26 серпня відзначатиметься сота річниця від дня народження засновниці Згромадження Сестер Місіонерок Любові.
Розмова з архиєп. Рроком Мірдітом, митрополитом Тірани-Дюрре, головуючим Конференції Єпископату Албанії.
Яким чином албанське суспільство готується до святкування сотої річниці від дня народження Матері Терези?
– Основні урочистості пов’язані з сотою річницею від дня народження Матері Терези заплановані на 26 серпня. Центральна Літургія буде відправлятися в Во-Деє в дієцезії Сапе на півночі країни, оскільки саме в тій місцевості знаходиться єдиний в країні храм під покровом блаженної Матері Терези. Напевно буде присутній весь албанський єпископат і очікуємо на велику кількість вірних.
Чи передбачені якісь державні заходи святкування цієї великої річниці?
– Того ж дня, коли Церква запланувала Святу Літургію в Во-Деє, уряд хоче відкрити меморіал на площі Матері Терези в Тірані, присвячений великій албанці. Це має бути щось на кшталт алеї викладеної каменями пожертвуваними головами держав в подяку Блаженній, яка присвятила своє життя найбіднішим. Шкода, що забракло координації. Єпископат не зможе взяти участь в цій ініціативі. Також невідомо, хто репрезентуватиме державу на Літургії в Во-Деє.
Мати Тереза народилася в Скоп’є. Чи передбачено якусь співпрацю з Македонією у зв’язку із святкуванням річниці від дня народження Матері Терези?
– З Македонією ми не співпрацюємо. Звісно ж, ми знаємо, що коли Мати Тереза отримала нагороду Нобля, підкреслювалося її місце народження – Скоп’є, столиця Македонії. Але Мати Тереза завжди почувалася албанкою і знаю, що до останній своїх днів приватно молилася албанською.
Закінчення урочистостей плануємо у Косово. 6 вересня в Пріштині, столиці Косова, передбачено освячення храму під покровом блаженної Матері Терези. Святиня ще не добудована, але вже зможе служити потребам культу.
Чому в Косово?
– Батьки Матері Терези походили з Прізрен, другого за величиною міста в Косово, у південно-західній частині країни, поряд з албанським кордоном. Після шлюбу вони переїхали до Скоп’є у пошуках роботи, а потім в Тірану. Слід пам’ятати, що Мати Тереза народилася в 1910 році, а Албанія отримала незалежність у 1912 році. В рік її народження весь цей регіон знаходився під турецькою домінацією і не було сучасних кордонів, натомість у всіх місцях пов’язаних з родиною Матері Терези мешкали албанці.
Кілька місяців тому досить багато говорилося про прохання албанського уряду скероване до уряду Індії про передачу мощей Матері Терези на батьківщину…
– Так, пам’ятаю. Однак уряд не проконсультувався щодо цієї ініціативи з Церквою Албанії. Ми не засуджуємо ідеї отримання мощей Матері Терези, але знаємо, що таке прохання неможливо реалізувати. Я був з албанським єпископатом на похороні Матері Терези і знаю, ким вона є для Індії. А окрім цього важко уявити Матір Терезу без Калькути і Калькуту без Матері Терези. Саме там реалізувалася сама суть її служіння.
Маємо надію, що з часом вдасться привезти реліквії Матері Терези. Так наприклад було з блаженним Дам’яном де Вестором, який помер служачи прокаженим на острові Молокай на Гаваях. Там був похований, а до Бельгії пізніше прибули його реліквії. Однак, це справа часу.
Ким є Мати Тереза для албанців?
– Коротко кажучи – символом, що об’єднує всіх албанців. Ми мусимо пам’ятати, що християнство це не домінуюча в Албанії релігія. Більшість становлять мусульмани. Звісно ж завжди залишається питання про те, наскільки це практикуючі мусульмани, але статистика виразно вказує на домінацію ісламу в країні. Тим не менше складається так, що двома найважливішими історичними постатями Албанії стали католики. Перша – це Скандербег, друга – Мати Тереза.
Скандербег це можновладець, що жив у XV ст. Його можна порівняти до польського короля Яна ІІІ Собєського, оскільки так само як той, він воював з турками. Він – символ, що єднає албанський народ. Матір’ю Терезою пишається кожен албанець, незалежно від віровизнання. Кожен захоплюється її покірним служінням вбогій людині.
Яку роль в Албанії відіграє Католицька Церква?
– Саме такі постаті як Скандербег чи Мати Тереза підносять ранг Католицької Церкви в Албанії. Попри те, що католики становлять всього кільканадцять відсотків суспільства, Церква має дуже високу позицію, в першу чергу завдяки своїй суспільній активності і вкладу у розвитолк культури. Цінується за те, що робить у сфері освіти і здоров’я. Це вдається робити передусім завдяки запалові місіонерів, які приїздять ззовні. Вони служать всім. У школах, якими займається Церква, нерідко маємо понад 80 відсотків мусульманських дітей. Шпиталі також відчинені для всіх. Особливо в цих двох сферах, в яких держава не може собі порадити, дуже багато робить Католицька Церква.
Не можна забувати і про велику справу Церкви, якою є «Карітас». Вони завжди присутні, коли люди потребують допомоги. Так було під час косівського конфлікту, коли в Албанію прибуло 100 тисяч біженців. Для такої маленької країни, як Албанія – це серйозний виклик. Нещодавно Албанія пережила катастрофу автобуса, який зірвався у прірву. Загинуло кілька осіб. «Карітас» були першою організацією, яка поспішила з допомогою родинам жертв. Суспільство це цінує.
Чи однак Церква має шанс швидко відокремитися і опертися на місцеве духовенство?
– Це буде складно. Щоправда ми маємо нову семінарію, великою мірою фінансовану німецьким єпископатом, але бракує покликань. Найсерйозніша перешкода для покликань це еміграція. Велика кількість молодих людей і цілі родини емігрують, здебільшого в Італію та Грецію.
Тут відіграють свою роль історичні обумовленості. Пам’ятаймо, що Албанія понад 500 років знаходилася під турецькою домінацією і її мешканців поступово змушували переходити на іслам. Конвертити отримували добрі землі, мали право носити зброю і звільнялися від податків. Кожна християнська родина була змушена віддати одного сина до турецького війська. Тож християни щораз далі відходили у гори, аби вберегтися від переслідувань. Тому тепер в північній, гірській частині Албанії, ми маємо найбільше католиків, але це також найбідніша частина суспільства, а це у свою чергу заохочує до еміграції.
А що албанська Церква може запропонувати Церкві Вселенській?
– Передусім урок вірності у переслідуваннях. Мусимо знати, що Албанія стала першою і єдиною країною, яку лідер Анвер Ходжа оголосив повністю атеїстичною. Всі віровизнання: іслам, католицизм, православ’я і бекташизм (мусульманське містичне братство) переслідувалися, але в 1967 році, коли він оголошував утворення атеїстичної країни, визнав, саме католицизм найнебезпечнішим з-посеред усіх чотирьох домінуючих в Албанії визнань. Ми повинні зламати йому хребет – говорив він до своїх товаришів. Католицизм на його думку був небезпечний, бо мав прозору, міцну і ієрархічну структуру, духовенство було добре освічене, часто отримували освіту за кордоном, і мав опору у Ватикані. Лише 33 католицьких священники пережили часи комунізму. Не було навіть шансів на створення підземних структур Церкви. Попри це Церква зберегла вірність католицькій доктрині і Святішому Отцеві.
Як сьогодні складаються стосунки з державою?
– Дуже добре. Як я вже раніше згадував, Церква користується великою повагою. Дуже складна справа реституції відібраних державою церковних матеріальних цінностей. Кожне визнання має з цим проблему. За часів комунізму в Албанії взагалі не було приватної власності. Повністю повернутися до докомуністичного стану неможливо. Держава, однак, виходить нам назустріч у поверненні земель. В Тірані маємо величезну територію, на якій стоїть катедра і будинки курії. Біля 5 гектарів отримали салезіяни в Тірані, де вибудували чудовий освітній комплекс. Треба це цінувати, особливо знаючи, що мусульмани, хоч і становлять домінуючу релігію, все ж не отримали території в столиці, щоб відбудувавти головну мечеть.
Уряд в рамках рекомпенсації був готовий виплачувати пенсії духовенству, але єпископат не виразив на це згоди. Ми боїмося, що це може бути погано сприйняте вірними. Натомість ми проводимо переговори, щоб держава платила вчителям католицьких шкіл чи працівникам курії. Але наразі все на етапі переговорів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
