Таємниця зла

Питання: Чому війна? Чому Бог допускає, щоб нас убивали тільки за те, що ми українці й живемо на своїй землі? Чи це гріх, який кличе про помсту до Неба?

Відповідає доктор морального богослов’я, ректор Вищої духовної семінарії Пресвятого Серця Ісуса Київсько-Житомирської дієцезії у Ворзелі, о. Руслан Михалків.

Взагалі будь-яке вбивство — це гріх, який кличе про помсту до Неба. До таких гріхів належить, зокрема, і содомський гріх, і невчасна виплата заробітної плати — це також у людей забирають життя, те, чим це життя наповнювалося. Ми спокійніше це сприймаємо, бо, можливо, нас це безпосередньо не стосується.

Щодо того, чому Бог допускає. Є дуже велика таємниця, яка називається таємницею зла. Таємниця — це певна реальність, внутрішню структуру якої ми ніколи не зможемо до кінця зрозуміти, не зможемо «розкласти її на деталі», дати визначення, зрозуміти механізм її дії тощо. Вона залишається для нас неосяжною — як Всесвіт. До речі, цікаво, що у Всесвіті є тільки певна частина, яку ми можемо бачити, а є частина, якої ми бачити не можемо. Бо космос розширюється, і розширюється так швидко, що його світло до нас не досягає, воно спрямоване в інший бік і ми ніколи його не зможемо побачити.

Зло само в собі — будь-яке зло, будь-який гріх, — є страшним. Щоправда, ми зараз це переживаємо надзвичайно гостро і надзвичайно емоційно — і виправдано. Росіяни навіть не придумали якоїсь поважної причини, щоб почати війну. Величезна частина російського суспільства цій брехні вірить і аплодує, й очікує, що врешті-решт станеться якась велика «перемога» над уявним «нацизмом». Це неповага. Це — дзеркальна проєкція, бо саме в російському суспільстві багато елементів, які про це (нацизм) і свідчать, причому дуже чітко й конкретно.

Ми вельми гостро це переживаємо. Дуже багато людей втратили своїх близьких. Нас просто переповнюють емоції. Нам, навпаки, треба докладати сил, щоб їх стримувати; не щось робити, щоб їх провокувати і стимулювати — що робить, наприклад, та ж таки пропаганда. Те, що ми переживаємо ці емоції, — закономірно. Але одна справа переживати ці дуже сильні емоції, а інша справа —всім серцем вирішити чинити зло: приміром, убивати, катувати. Тут межа дуже тонка, бо ми в багатьох частинах нашого життя перебуваємо на межі критичних моментів і нам потрібно докладати надзусилля, щоби якось іти вперед. Це складно, і це викликає емоції. Ми від самого початку бачили нелюдяні обстріли, коли ракети прилітають, зокрема, у дитячі садочки.

Тому те, що «Бог допускає», не означає, що Він цим керує і це Його задум, — зовсім ні. Бог не є Богом зла, Він Бог добра. Звідки береться зло? З факту, що ми вільні. Тут у нас деколи проявляється такий механізм. Ми кажемо: «Краще би Бог створив нас не вільними!» Але те, що Бог творить нас схожими на Нього, — це надзвичайний вияв Його любові. Ми покликані жити цією любов’ю; але якщо не живемо, то починаємо коїти зло, і то у величезних, жахливих масштабах.

Повністю розмову з о. Русланом Михалківим можна подивитися тут.

Читайте також: У чому вимірюється цінність людського життя?
                                «Бог — володар нашого життя». Що це означає?