Це значною мірою метафізичне питання, на яке найкраще дає відповідь святий Тома Аквінський у своїй «Сумі теології».
У Бога не тільки не було початку. Він не матиме кінця, тому що Бог вічний. Нам усім важко це зрозуміти, тому що природа Бога перебуває далеко за межами усього, з чим ми можемо себе співставити; Він поза простором і часом. Сама природа Бога полягає в існуванні. Бог також має інші якості, багато з яких можна вивести розумним шляхом: Бог вічний, незмінний, всезнаючий і всемогутній.
Спробуйте поміркувати над цим поясненням вічності, яке дає Ангельський Доктор. Але будьте дуже, дуже уважні.
«Я відповідаю, що так само, як ми набуваємо знання простих речей через пізнання складних речей, мусимо ми і вічність пізнавати через пізнання часу, котрий є нічим іншим, як підрахунком руху (а саме, відмінності між “перед” та “після”). Бо оскільки в будь-якому русі присутня послідовність, і одна частина йде за іншою, сам факт нашої оцінки “перед” та “після” руху призводить до сприйняття нами часу, який є нічим іншим, ніж вимірюванням “перед” та “після” руху. Отже, оскільки ідея часу полягає в вимірюванні “перед” та “після” руху, так само й сприйняття однорідності того, що лежить поза рухом, складає ідею вічності.
Далі, ті речі, що мають початок та кінець у часі, називають такими, що вимірюються часом, бо все, що є рухомим (тобто змінним), має початок і має кінець. Однак оскільки те, що є цілком незмінним, не може мати в собі послідовності, воно не має ані початку, ані кінця.
Тому вічність пізнається з двох джерел: по-перше, з того, що вічне є безстроковим — тобто не має ані початку, ані кінця (а отже, не має строку); по-друге, з того, що вічність позбавлена послідовності, а отже залишається єдиним цілим у будь-який момент».
Переклад CREDO за: о. Френсіс Гоффман, Simply Catholic