Кардинал-номінант і новий префект Дикастерію віровчення, єпископ Віктор Мануель Фернандес, дав інтерв’ю для «The Pillar», у якому розповів про своє бачення «зростання католицького богослов’я».
Призначення єпископа Фернандеса, який виступає за «більш інклюзивну» Церкву, що «більше поважає різні способи життя та мислення», на таку важливу посаду викликало багато занепокоєнь.
Колишній голова Дикастерію (тоді Конгрегації) віровчення Ґерхард Мюллер, що раніше вже називав певні погляди єпископа Фернандеса єрессю, у своєму коментарі наголосив, що не можна вимагати від католиків послуху своїм приватним поглядам, маючи на увазі, зокрема, його ставлення до благословення одностатевих союзів і сексуального співжиття несакраментальних пар. Фернандеса також критикували за відверту книжку про поцілунки, написану ним у молодості, а також звинувачували у недобросовісному розслідуванні справи про сексуальне насильство у його дієцезії, коли він був ординарієм Ла-Плати (Аргентина).
Пропонуємо вашій увазі основні тези, озвучені єпископом Фернандесом.
Про основні моральні питання, що стоять перед сучасною Церквою
Якщо говорити лише про мораль, я назвав би ці чотири:
— абсолютний примат благодаті і милосердя у католицькій моральній теології;
— невід’ємна гідність кожної людини та наслідки, що з цього випливають;
— преференції бідним, упослідженим, відкинутим суспільством;
— індивідуалістичний, гедоністичний та егоцентричний підходи до життя, які ускладнюють вибір шлюбу, сім’ї та спільного блага.
Але не можна відділяти мораль від теології. Пам’ятаймо, що, згідно з [Папою] Франциском, до моральних питань слід підходити з проголошенням керигми: Отець, що любить нас і прагне нашої реалізації, віддзеркалюється у Христі, що врятував нас, рятує нас сьогодні і живе, щоб передати нам нове життя.
Про лист Папи і свою роль на посаді префекта Дикастерію віровчення
У листі Папа дуже чітко каже, що Дикастерій має «оберігати» вчення Церкви. Тільки у той самий час — і це його право — він просить мене більше прислужитися розвиткові думки, наприклад, при виникненні складних питань, бо зростання ефективніше, ніж контроль.
Єресі викорінювалися краще і швидше, коли був адекватний богословський розвиток, а коли було лише засудження, вони поширювалися й увічнювалися.
Але Франциск також просить мене допомогти зібрати нещодавній Магістеріум, і це, очевидно, включає його власний. Це частина того, що потрібно «оберігати».
Про недоліки енцикліки Йоана Павла ІІ «Veritatis Splendor» («Сяйво істини») про моральне вчення і проблему релятивізму
«Veritatis Splendor» — чудовий документ, надзвичайно солідний. Очевидно, що він займається встановленням певних кордонів. З цієї причини це не найадекватніший текст для заохочення розвитку теології. Справді, скількох теологів рівня Ранера, Ратцінґера, Конґара чи Бальтазара ми можемо назвати за останні десятиліття? Навіть те, що називають «теологією визволення», не має теологів рівня Густаво Ґутьєрреса. Щось пішло не так. Був контроль, але не багато розвитку. Можливо, сьогодні потрібен текст, який, увібравши все цінне з «Veritatis Splendor», мав би інший стиль, іншу тональність, водночас заохочуючи зростання католицької теології, про яке просив мене Папа Франциск.
Про благословення гомосексуальних пар і офіційну заяву Дикастерію віровчення 2021 року про неможливість такої практики
Я казав, що це [ставлення до одностатевих зв’язків] було би непогано «переосмислити», не більше того. Але інтерв’ю — не найкраще місце для цього.
Мені доведеться розмовляти з багатьма людьми, і слухати сам Дикастерій, звертати увагу на те, про що йтиметься на Синоді [про синодальність] тощо. Але — не обов’язково для того, щоби суперечити тому, що сказано в цьому документі [заяві Дикастерію 2021 року], але, можливо, щоб збагатити та розширити його. З іншого боку, [у документі] є теологічно правильні вирази, які при цьому легко зрозуміти неправильно. Наприклад, вираз «Бог не благословляє гріх» — це, безсумнівно, фраза, якої Папа Франциск не вжив би так легко, не переконавшись у наявності чіткої поваги до того, що можуть відчувати конкретні люди.
Про справу 2019 року про сексуальне насильство священника над неповнолітніми у Ла-Платі
Якщо говорити точніше, я не визнав «помилок», оскільки дотримувався актуальних на той час процедур і завжди консультувався з Дикастерієм. Я визнав, що моя діяльність була «недостатньою». Я міг зробити більше, швидше вжити суворіших заходів. У кожному разі, ми вчимося на власному досвіді. Сьогодні ми маємо кращі процедури, ніж тоді, і це полегшує роботу.
Про користь свого призначення для Церкви
Нічого вражаючого не буде. Я лише певен, що кожна людина, яка приходить, приносить щось своє. Я залишу щось хороше.
фінансово.
Щиро дякуємо!
