Церква має багатьох канонізованих Пап, а ми не завжди маємо час, щоб ознайомитися з їхніми біографіями.
Святий Пій V був одним із тих понтифіків, які «практикували те, що проповідували», причому робив це ще до того, як був покликаний стати наступником Петра.
Як член ордену домініканців, він намагався розвивати практику чернечих чеснот і поширювати дух його святого засновника. Він сам був прикладом для інших. Він постився, каявся, проводив ночі у духовних роздумах і молитвах, мандрував пішки без плаща у глибокій тиші, говорив із товаришами лише про Божі речі.
Коли його обрали Папою, він протестував, бо не хотів брати на себе таку відповідальність. Однак, поступившись, переніс свою особисту святість на нові обов’язки.
Слуга бідних
Пій V розпочав понтифікат з роздачі милостині бідним. На престолі Петра він практикував ті самі чесноти, якими жив як монах і єпископ. Його побожність не змаліла: незважаючи на важку працю й виклики свого служіння, він принаймні двічі на день стояв навколішках перед Пресвятими Дарами. Він відвідував лікарні, сидів біля хворих, втішав їх перед обличчям смерті, мив ноги бідним і обіймав прокажених.
Приклад його святості навертав людей, як-от одного англійського дворянина, який побачив, як він цілує вкриті виразками ноги жебрака.
Святий Пій V був великим реформатором життя Церкви і духовенства, якому допомагав його друг — святий Карл Борромео. Він також встановив свято Божої Матері Розарію на честь перемоги під Лепанто.
Пій V прагнув реалізувати реформи Тридентського собору і робив усе, що міг, щоб першим подати приклад. Він помер 1 травня 1572 року зі такими словами на вустах: «Господи, примнож мої страждання і моє терпіння!»
Під час його понтифікату сталося багато важливих подій, але особливо впадає в очі чудовий приклад святості Пія V і його прагнення жити як справжній слуга слуг Божих.
фінансово.
Щиро дякуємо!
