Вісімдесят п’ять років тому на хвилях Ватиканського радіо пролунав заклик папи Пія ХІІ до народів, які стояли на порозі нового масштабного кровопролиття.
«Ніщо не втрачається з миром. Все можна втратити з війною». Ці слова є серцем радіопослання Пія ХІІ, з яким він 24 серпня 1939 року звернувся до «правителів і народів в умовах загрозливої небезпеки війни», нагадує Vatican News.
«Нехай же люди повернуться до порозуміння. Нехай поновлять переговори. Провадячи переговори з доброю волею та з пошаною до взаємних прав, вони побачать, що щирі й ефективні переговори ніколи не виключають благородного успіху», — закликав він.
Адольф Гітлер уже прийняв рішення про вторгнення в Польщу. Побоюючись реакції московського диктатора Сталіна, він вирішив провести переговори з СРСР, які завершилися підписанням 23 серпня 1939 року договору, що має назву «пакт Молотова-Ріббентропа». Договір супроводжувався таємним протоколом, що передбачав розподіл сфер впливу у Східній Європі.
Папі було відомо про положення таємного протоколу. Він також знав, що в разі його здійснення Франція та Сполучене Королівство — союзники Польщі — оголосять війну Німеччині. Тож у радіопосланні, виголошеному наступного дня після укладення таємної змови між совєтами й Німеччиною, він сказав: його серце не може і не повинно було бути байдужим.
«Знову настала важка година для великого людського роду, — говорив папа стриманим голосом, — година жахливих рішень, до яких Наше серце не може залишатися байдужим, не може бути байдужим Наш духовний авторитет, даний Нам Богом для того, щоби провадити людські душі шляхами справедливості й миру». А тому папа підніс свій заклик до «провідників народів, до людей політики та збройних сил, до письменників і до ораторів» — до всіх тих, хто має вплив на думки й несе відповідальність за долю людства.
Пій ХІІ підкреслював безпосередню загрозу війни та звертався із закликами до правителів і народів. До перших — щоб вони, відклавши звинувачення, погрози та причини взаємної недовіри, пробували розв’язати посталі розбіжності «за допомогою єдиного засобу, придатного для цього, тобто спільного й чесного порозуміння»; до других — щоб вони у спокої та без невпорядкованих хвилювань «підтримували мирні спроби тих, хто ними править».
Наголосивши, що справедливість прокладає собі шлях «силою розуму, а не силою зброї», Пій ХІІ промовив відому фразу, яку, згідно з деякими дослідниками, підказав тодішній заступник Державного секретаря Джованні Баттіста Монтіні, майбутній папа Павло VI: «Ніщо не втрачається з миром! Усе може бути втрачене з війною».
Папа вкотре закликав до переговорів і, посилаючись на Ісуса, «силою якого у перемозі над світом була лагідність у житті й смерті», пояснював, що хоче стати речником «усіх людей щирого серця, всіх тих, хто голодний і спраглий справедливості, тих, хто вже страждає від життєвих лих». Пій ХІІ стверджував, що його серце б’ється разом із серцями матерів, із серцями батьків, які муситимуть залишити свої сім’ї; невинних, над якими нависла жахлива загроза; серцями молоді, що прагне до чистих і благородних ідеалів. «Із Нами — все людство, що очікує справедливості, хліба, свободи, а не заліза, що вбиває та нищить», — закликав Папа, висловлюючи переконаність у тому, що ще можна зупинити близьку загрозу.
Послання не було почуте. Пій ХІІ запропонував принаймні відкласти воєнні дії на 15 днів, щоб зібрати міжнародну мирну конференцію. Також і це зусилля було даремним. На світанку 1 вересня 1939 року німецькі війська перейшли польський кордон. Через два дні Париж і Лондон оголосили війну Берлінові. Почалася Друга світова війна.
фінансово.
Щиро дякуємо!
