Наш світ стоїть перед двома серйозними кризами, якими є «дегуманізація та кліматичні зміни». Це відправна точка Спільної декларації Істікляль-2024.
Папа Франциск і Великий імам професор Насаруддін Умар підписали цей документ у контексті міжрелігійної зустрічі, яка вранці 5 вересня 2024 року відбулася в мечеті «Істікляль» у Джакарті, столиці Індонезії, повідомляє Vatican News.
У Декларації з гіркотою відзначається, що «релігію часто інструменталізують», завдаючи страждань багатьом людям у світі, дедалі більше позначеному насильством. Тому ще раз наголошено на тому, що роль релігій повинна «включати в себе сприяння і захист гідності кожного людського життя». Водночас декларація засуджує експлуатацію довкілля, «нашого спільного дому», бо вона провадить до «руйнівних наслідків, таких як стихійні лиха» та глобальне потепління, а вони роблять екологічну кризу «перешкодою для гармонійного співіснування між народами».
Тож у Декларації вказується, які відповіді релігії можуть дати на ці серйозні кризи нашого часу завдяки спільним зусиллям. Підписанти зазначають, що певний внесок може зробити «індонезійський філософський принцип Панчасіла». Папа і Великий імам закликають скерувати релігійні цінності «на сприяння культурі пошани, гідності, співчуття, примирення і братерської солідарності, щоб долати як дегуманізацію, так і знищення довкілля». Особливе завдання, наголошено в документі, покладається на релігійних лідерів, які повинні співпрацювати заради блага людства.
«Оскільки існує лише одна глобальна людська родина, — сказано у Спільній декларації Істікляль, — міжрелігійний діалог повинен бути визнаний як ефективний інструмент вирішення місцевих, регіональних та міжнародних конфліктів, особливо тих, що викликані зловживанням релігією».
Документ завершується закликом до всіх людей доброї волі «зберігати цілісність екосистеми», щоб передати успадковані ресурси майбутнім поколінням.
Світло в кінці тунелю
«Ми, віруючі, які належать до різних релігійних традицій, маємо особливе завдання: допомогти кожному пройти тунелем з очима, зверненими до світла. Таким чином, у кінці шляху ми зможемо розпізнати в тих, хто йшов поруч із нами, брата, сестру, з якими ми можемо розділити життя і підтримати одне одного», — сказав Папа Франциск, відвідуючи «Тунель дружби». Цей перехід сполучає катедральний собор Внебовзяття Пречистої Діви Марії та мечеть «Istiqlal» у Джакарті. Вранці 5 вересня Єпископ Риму прибув до мечеті, яка є найбільшою в Азії та третьою за величиною в світі, щоб взяти участь у міжрелігійній зустрічі. Перед її початком він разом із Великим імамом відвідав «Тунель дружби». Культові споруди розташовані одна навпроти іншої, розділені однією з головних автодоріг міста зі жвавим рухом. Тож ідеться про підземний перехід, що сполучає дві сторони дороги.
Далі у наметі перед мечеттю відбулася міжрелігійна зустріч, під час якої пролунали уривки з Корану та Євангелії та промови, а також відбулося підписання спільної декларації.
Це друга з черги декларація на тему загальнолюдського братерства, яку Єпископ Рима підписує з місцевим очільником мусульман.
Скарби Церкви
Після завершення міжрелігійної зустрічі Папа Франциск зустрівся з хворими, людьми з обмеженими можливостями та бідними, яким допомагають благодійні організації, повʼязані з єпископською Конференцією Індонезії. У короткому зверненні Святіший Отець сказав присутнім, що вони «є маленькими сяючими зірочками на небі цього архіпелагу, найцінніші члени цієї Церкви, її скарби».
Під час зустрічі в осідку Конференції єпископату пролунали свідчення деяких присутніх. Мімі Луслі, яка втратила зір у 17 років розповіла, що знайшла розраду в Хресній дорозі, де зустріла Ісуса, який «не покинув її, але навчив, як орієнтуватися в житті без фізичного зору», і назвала Його «нашим маяком надії». Вона також підкреслила, що «Бог створив людей з унікальними здібностями, щоби збагачувати різноманітність нашого світу, і обмеженість — це лише один із цих унікальних аспектів».
Святіший Отець зазначив, що «ми всі потребуємо один одного», а це, за його словами, «допомагає нам дедалі краще розуміти, що любов — це найважливіше в нашому існуванні», додавши, що нам потрібно «усвідомити, як багато хороших людей навколо нас».