Літургійні читання на 31 січня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свв. чудотворців та безсрібників Кира та Йоана
Преподобного отця нашого Івана Боско

Апостол
1 Пт 1, 1-2. 10-12; 2, 6-10

1 Петро, апостол Ісуса Христа, — вибраним у розсіянні на чужи­ні: в Понті, Галатії, Кападокії, Азії і Ви­тинії 2 за передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і ок­роп­­­лення кров’ю Ісуса Христа, — бла­годать вам і мир хай помно­жать­ся!
10 Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, які провіс­тили для вас благодать. 11 Вони досліджували, на що або на який час у них вказував Дух Хри­­ста, наперед провіщаючи Хри­стові страждання і славу, яка на­ста­не піс­ля цього. 12 Їм було відкрито, що не для них самих, а й для нас служило те, що ни­ні сповіщено вам через благо­віс­ників Духом Святим, посланим з не­ба, що бажають побачити ангели.

6 Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений! 7 Отже, для вас, які вірите, — до­ро­­гоцінність, а для тих, хто не ві­рить, — камінь, яким знехтува­ли бу­дівничі. Він став наріжним каме­нем, 8 і каменем спотикання, і скелею спокуси! Вони спотикаються, не ві­рячи в Слово; на це вони й постав­лені. 9 А ви — рід вибраний, царське свя­щенство, святий народ, при­дбаний, аби звіщати чесноти Того, хто вас покликав із темряви до див­ного Його світла. 10 Ви колись були «ненарод», а те­­пер народ Божий; ви колись були «не­помилувані», а тепер ви поми­лу­вані.

Євангеліє
Мр 12, 1-12

1 Ісус почав промовляти до них притчами. Один чоловік на­са­див виноградник, зробив ого­ро­жу, зладнав давильню, збудував башту і, передавши все винарям, від’їхав. 2 У певний час він послав раба до винарів узяти від винарів частину з врожаю виноградника. 3 А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим. 4 І він знову послав до них іншого раба, — і цьому побили голову та зне­ва­жили. 5 І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і інших: деяких би­ли, інших убивали. 6 Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, вважаючи: Мого сина вони пошанують! 7 Але ті винарі вирішили між со­бою: Це ж спадкоємець! Давайте йо­го вб’ємо — і спадщина буде на­ша! 8 І, схопивши, вони вбили його й викинули з виноградника. 9 Отже, що зробить господар ви­но­градника? — Він прийде і вигу­бить винарів, а виноградник від­дасть іншим. 10 Хіба не читали ви цього Пи­сан­ня: Камінь, що його відкинули бу­дів­ничі, наріжним каменем став! 11 Від Господа сталося це, і воно є дивним в очах наших!
12 І вони шукали нагоди Його схо­­пити, бо зрозуміли, що цю прит­чу сказав Він про них, але боялися юр­би. Тож, залишивши Його, віді­йшли.