Дієцезія Фельдкірха проводить «Тижні Карла Ламперта», щоби вшанувати пам’ять та оживити приклад тих, хто наважився на непокору, продиктовану вимогами сумління.
Священик і мученик Карл Ламперт (1894-1944), страчений нацистами і беатифікований у 2011 році, буде в центрі уваги 25 заходів у рідній дієцезії Фельдкірха, від 5 листопада 2024 року до 1 лютого 2025 року. Головною подією стане освячення нового пам’ятного знаку в парафіяльній церкві Ґьофіса. Це відбудеться наприкінці пропам’ятної Святої Меси 13 листопада 2024 року, яку єпископ Бенно Ельбс очолить у 80‑ту річницю з дня смерті блаженного.
Свята непокора
Тема цьогорічних «Тижнів Карла Ламперта» — «Непокора». Елізабет Гайдінґер, директорка «Форуму Карла Ламперта», підкреслила важливість «непокірної» позиції: у час посилення маніпуляцій, «коли сила слова й цілісність особистості дедалі частіше зазнають випробування», приклади Карла Ламперта й інших свідків віри пропонують розуміння і натхнення.
Річниця мучеництва Ламперта також нагадує про героїзм і непокору інших стійких католиків: Алоїза Ґрімма, Алоїза Кнехта, Кароліни Редлер та отця Франца Райніша — тих, «хто відмовився скоритися, також і тоді, коли від них вимагали мовчання і слухняності».
«Тижні Карла Ламперта» вшанують тих, хто «мужньо протистояв несправедливості і обстоював свої переконання, навіть якщо це було пов’язано з великим особистим ризиком».
Фельдкірх, катедра. Джерело: Вікіпедія
Гільйотина для священника
Карл Ламперт був останнім із семи дітей подружжя Франца Ксаверія і Марії Розіни Лампертів; він народився 1894 року. Школу закінчив у Фельдкірху. Смерть батька поставила було його освіту під питання, однак дядько допоміг грошима, щоби хлопець міг навчатися далі.
На священника Карл Ламперт вчився під час Першої світової війни, а висвячений був за кілька місяців до її закінчення, у травні 1918‑го. Душпастирював у парафії Дорнбірна, займався молоддю. 1930 року, за підтримки єпископа, поїхав до Рима вивчати канонічне право. Там здібного австріяка навіть зробили секретарем Римської роти (Апостольського суду).
1935 року повернувся на батьківщину, маючи призначення в дієцезію Інсбрука; всі чекали, що о.Карл стане єпископом, однак папа Пій ХІ не дав йому цю кафедру. Вже підносив голову націонал-соціалізм; провікарієм дієцезії о.Карл став у 1939‑му. Наступного року він уже намагався добитися звільнення о.Отто Нойрурера — першого священника РКЦ, який загинув у концтаборі (св.Йоан Павло ІІ беатифікував його у 1996 році). Після смерті о.Нойрурера в Бухенвальді написав некролог до парафіяльного бюлетеню — і «за порушення законів» нацизму сам потрапив до концтабора.
Бічний вівтар блаж. Карла Ламперта у соборі Інсбрука.
Фото: New Liturgical Movement
Отець Ламперт був спершу в Дахау, потім його відправили до Заксенхаузена в Берліні; далі знов Дахау, а потім Штеттін. Після звільнення за ним встановили жорсткий нагляд. Усі його листи читали, телефонні розмови прослуховували. Агент на псевдо Георг Хаген (Франц Пісарич) втерся в довіру священника, записував його розмови з польськими примусовими робітниками, вивезеними в Німеччину. Новий арешт не забарився. Священника допитували і катували, а 30 грудня 1943 року звинуватили в державній зраді й заколоті. Сім місяців він провів в одиночній камері в Торгау. Тижнями його тримали закутим у ланцюги. Початковий вирок суду «в дискредитації армії» та «підтримці ворога» був замінений на шпигунство (агент записував, які іноземні радіостанції слухали о.Карл і його група).
Суддя Вернер Любен покінчив життя самогубством у ніч перед винесенням смертного вироку, щоб уникнути винесення несправедливих вироків о.Ламперту і його товаришам. Другий суд знову виніс смертний вирок. Вирішальними стали показання агента Пісарича: він стверджував, що о.Карл хотів роздобути інформацію про секретну німецьку зброю, яку виготовляли в Пенемюнде.
8 вересня 1944 року о.Карлу винесли смертний вирок, виконаний у в’язниці Галле-ан-дер-Заале 13 листопада. Разом із товаришем-священником о.Карл Ламперт був страчений на гільйотині.
Церква, провівши розслідування в ході беатифікаційного процесу, підтвердила, що він був убитий «з ненависті до віри». Бетифікацію затвердив папа Бенедикт XVI у 2011 році.
З іменами Ісуса і Марії
Після недільної молитви «Ангел Господній» 13 листопада 2011 року папа Бенедикт згадав отця Карла Ламперта, високо оцінивши його приклад.
«У темний час націонал-соціалізму, — сказав Папа, — о.Ламперт чітко зрозумів значення слів св. Павла: ‘Ми не належимо ні ночі, ні темряві’».
«Під час одного допиту, який міг привести до його звільнення, він переконано свідчив: ‘Я люблю свою Церкву. Я залишаюся вірним своїй Церкві та священству. Я по стороні Христа і люблю Його Церкву’», — нагадав Бенедикт XVI.
Святіший Отець довірив тих, хто зібрався разом із ним на площі св.Петра 13 листопада, заступництву «нового блаженного, щоб ми могли брати участь із ним у радості Господа».
Разом із двома іншими священиками, отцем Гербертом Зімоляйтом та отцем Фрідріхом Лоренцом, Карл Ламперт був обезголовлений 13 листопада 1944 року. Він помер, вимовляючи імена Ісуса й Марії.
«Ночі опору»
За час тривання «Тижнів Карла Ламперта», до лютого 2025 року, відбудуться різноманітні конференції, богослужіння, круглі столи, театральні вистави та вшанування пам’яті — починаючи з вечора, організованого у Ґьофісі 5 листопада. Протягом листопада-січня відбудуться численні урочистості під назвою «Ночі опору». Наприклад, 26 листопада в катедральному соборі св.Миколая у Фельдкірхені буде урочистість пам’яті отця Франца Райніша, який відмовився скласти присягу на вірність Гітлеру і був страчений за це в 1942 році.
За матеріалами: Vatican News, Zeitpunkte, Вікіпедія, CNA
фінансово.
Щиро дякуємо!
