Набридла зима? Ви не самотні. Довгі, темні зимові ночі завжди були пов’язані з понурим настроєм і певним відчуттям приреченості — особливо до появи електричного освітлення і обігрівальних приладів.
До того ж, у пізньому Середньовіччі світ переживав «малий льодовиковий період», коли температури були нижчими, ніж у попередні століття. Все це знайшло своє відображення у середньовічній англійській «Зимовій пісні», анонімний автор якої пише описує відчуття зимового смутку — так добре знайоме й нам, сучасним.
Невідомий поет одразу переходить до суті словами: «Wynter wakeneth al my care» («Зима пробуджує всі мої печалі»), покладаючи провину безпосередньо на пору року. Він оспівує голі дерева як нагадування про марність життя, через яке він і сумує. «Nou hit is, ant nou hit nys / Also hit ner nere, ywys!» («Ось воно тут, а ось уже нема — наче ніколи й не було!») — пише поет, чудуючись, як те, що недавно було зеленим і повним життя, стало порожнім і голим.
Не дивно, що лірик використовує ці роздуми про зиму, життя та смерть для роздумів про віру та волю Божу. Людині, як і всьому, що росте на землі, призначено жити і померти — а потім знову жити (принаймні, їй хочеться на це сподіватися). «Al goth bote Godes wille / Alle we shule deye» («Все минає, окрім Божої волі; ми всі помремо»), — пише він з явним намаганням прийняти це як факт, однак додаючи буркотливе: «Thath us like ylle» («Хоч нам це і не подобається»). Далі поет благає Ісуса «захистити нас від пекла», тому що не знає, скільки йому ще судилося жити, і куди він потрапить після смерті.
Хоча звернення до Ісуса було дуже поширене у середньовічних творах, нота невизначеності, якою завершується «Зимова пісня» вказує на те, що це почуття було дуже знайоме людям взимку.
У Середньовіччі смерть завжди ходила поруч із людиною, але взимку це було особливо актуально. Голод був серйозною небезпекою, оскільки люди покладалися на заготовлені з літа запаси, а їхня кількість, своєю чергою, залежала від урожаю. Хвороби також легше поширювалися у тісних приміщеннях і при низьких температурах. Маючи запаси вовни, хутра і деревини люди могли перебувати у відносному теплі (особливо, коли їхня худоба юрмилася в одному з ними будинку); однак це, своєю чергою, підвищувало ризик пожеж.
Питання «як пережити зиму» було не пустим бурчанням, а реальною і серйозною проблемою, так що навіть ворожі країни часто призупиняли бойові дії до весни. Отже, згадана вище середньовічна пісня — це природне запрошення людини задуматися про свою смертність, а отже, і про стан своєї душі.
Зима також приводила за собою обмеження Великого Посту, але люди знали: якщо їм вдасться вистояти, вони будуть винагороджені відродженням весни та обітницею вічного життя, яка супроводжує святкування Великодня. А до того часу було цілком природно дозволити собі трохи зимової печалі — так само, як і у наші часи.
Переклад CREDO за: Medievalists.net
фінансово.
Щиро дякуємо!
