Іншу радість дає світ, а інша радість в Бозі. Чи наше сумління свідчить про те, що ми вже можемо радіти, чи підказує, що слід взятися до праці над собою?
Швидше за все Бог не вимагає від нас відречення від доброго імені, не очікує, щоб ми залишили родину, покинули роботу і друзів, аби йти за Ним. Навпаки, Він сподівається, що, йдучи слідом за Ним, будемо вдосконалюватися і відповідно формувати своє життя та середовище. Він часто запитує про нашу злість, помсту, образи, необачність, зранену любов до себе, нехіть, зневагу. Хоча боротьба з цими пороками не завжди вимагає героїзму, а однак часто це важка праця. Не завжди легко виявляти свою доброту чи щедрість ворогам та допомагати тим, хто в потребі.
Іншу радість дає світ, а інша радість в Бозі
Ми повинні навчитися затримуватися скрізь там, де важка праця, смуток, кривда. Бачити Бога в стражданні, зусиллі праці над собою, але вірити, що і радість також від Бога. Не закривати своїх очей та вуст, щоб серце залишилося відкритим. Повторювати «Довіряю Тобі!» і знати: чи справді довіряю, чи лише хочу довіритися, але мені бракує сил.
Хочемо того, що добре і шляхетне, а одночасно піддаємося поганому
Інша радість – та, яку нам дає світ, а інша радість в Бозі. Світ заохочує нас, щоб ми тішилися добробутом, привілеями і славою. Наша радість повинна виливатися з переконання, що хоча б незначною мірою нам вдалося приготуватися на прихід Господа та з усвідомлення, що зустріч наближається. Помічаємо в собі подвійність натури. Хочемо того, що добре і шляхетне, а одночасно піддаємося поганому. Голос, який пригадує нам наші обов’язки та суддя, який видає вироки щодо правоти наших вчинків, – це наше сумління. Чи наше сумління свідчить про те, що можемо радіти чи підказує, що слід взятися до праці?
Що ми самі можемо про себе сказати? Хто ми? Чи справді кращі і придатніші від інших? Терпеливіші? На що ставимо акценти у житті і чому віддаляємося від Бога через брак старанності, лінощі та хтивість? Яку вартість мають для нас піст, покута, молитва?
Почнімо кожну справу в своєму житті виконувати якомога досконаліше і у відповідному порядку. Бажаючи заслужити на Божу любов Отця, ми повинні формувати своє життя на взірець Сина. Використовуючи час Адвенту, спробуймо задуматися, що і як робити, щоб плідно працювати над своєю відновою і очікувати на прихід Господа.
Ядвіга Ноцонь, wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
