Найбільша у світі східна Католицька Церква отримала нового Предстоятеля. Проте, виявляється, що, на думку керманичів «Першого національного», інтронізація глави Української Греко-Католицької Церкви Владики Святослава (Шевчука) не надто важлива подія для України, на відміну від регулярних візитів Московського Патріарха Кіріла.
Висвітлення відвідини нашої землі московським священнослужителем займає десятки годин вітчизняного телеефіру. Майже усі Богослужіння за його участю транслюються у прямому ефірі не тільки комерційного каналу «Інтер», а й на державному «Першому Національному». Що ж стосується визначної події для мільйонів вірних УГКЦ і не тільки (інтронізації Глави Церкви), то замість прямої трансляції, що показує «Перший…»? Наче знущання – розважальні музичні програми серед яких їстівне шоу від Михайла Поплавського, де під випивку звучать тости на кшталт «за серце, яке прагне кохання і тіло, що рветься до гріха». Ну можна було хоча б в такий час, до того ж у піст, не крутити таку «розважалівку»? Чи це навмисне, панове Бенкендорфе та Арфуше?
Відповідь на те, чому «національний» канал проігнорував інтронізацію Архієпископа УГКЦ очевидна кожній думаючій людині. Як і те, що телеаудиторія такої трансляції була б куди більша, а ніж у шоу Поплавського. Більше того, для багатьох українських християн такий ефір з Києва був чи не єдиною можливістю побачити цю історичну подію.
Чесно зізнаюся, був приємно здивований, коли
Президент Янукович привітав греко-католиків із обранням глави Церкви . Навіть закралася думка, що він змінив політику впертого ігнорування християн, які не сповідують московське православ’я. Але недільна подія засвідчила оманливість таких оцінок. На інтронізацію Предстоятеля Церкви і святкове Богослужіння Янукович так і не прибув, попри запрошення від керівництва УГКЦ, а державне телебачення вперто проігнорувало пряму трансляцію. Автору цих рядків відомо, що представники УГКЦ доклали чимало зусиль для організації такої трансляції на «Першому…». Проте, марно… У тих, хто зараз визначає політику державного каналу своє бачення ефірної пріоритетності.
Як наслідок, канал, що зветься «національним» та функціонує на гроші платників податків, ігнорує епохальну подію для Церкви, мільйони вірних якої у різні часи поклали своє життя за волю Україну. За таких умов навіть якось недоречно звертати увагу на слова представників чинної влади про наміри створити суспільне телебачення. Цей приклад, як і багато інших, чітко демонструють, що навіть, якщо зараз в Україні й буде створено телебачення із приставкою «суспільне», то тим «суспільством», яке замовлятиме програмну сітку, будуть лишень завсідники одного будинку на вулиці Банковій.
Ярослав Макітра, Телекритика
фінансово.
Щиро дякуємо!
