Слова, які за часів Отців Церкви мали один відтінок, одне значення, в сучасній мові мають дещо інший сенс. Наприклад, класичний варіант головної аскетичної молитви, це Ісусова молитва – «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного».
Але дивіться, як цікаво у нас виходить зі словами. Наприклад слово «помилуй» або «еleison» в грецькій мові звучить зовсім з іншим відтінком. «Помилуй» означає полюби. «Miłość» по-польськи – це любов. Тому це не молитва про помилування в юридичному сенсі, як наприклад ми просимо прокурора чи суддю про помилування. Це молитва про любов.
Уявіть собі – «Господи Ісусе Христе, Сине Божий, люби мене». Як нам часто не вистачає любові. Але в російській та українській мові вже дещо змінюється нота. Тут ми ніби опиняємося в стані перманентного осуду. Я хочу сказати, що для людини 16-17 століття це було, можна сказати правильною позицією – люди були досить сильні духом, вони дозволяли собі величезну кількість сильних і міцних вчинків. Сьогодні ж, сучасна невротизована людина, якщо її непомітно, під релігійним соусом підсадити на почуття провини, починає руйнуватися. Тому коли ми говоримо про слово «помилуй» сучасній людині, ми обов’язково згадуємо, що це молитва про любов, а не про пощаду в юридичному сенсі.
Гріх грецькою мовою (а саме з Греції і прийшла до нас Ісусова молитва) звучить як «амартія» («αμαρτία»), тобто – непотрапляння в ціль. В українській мові слово «гріх» дуже містке. Гріх – наче прокляття звучить в цьому слові. Тому коли ми говоримо «помилуй мене грішного», ми говоримо – «люби мене, який в ціль не потрапив», ось так вийде, якщо буквально перекласти. Інша нота, відчуваєте? Є різниця. І ось в цьому сенсі, дуже важливий момент, перш за все, це початок практики – треба вірити, що Бог – це люблячий Батько. А як же, Він же все ж таки і Суддя? Але уяви собі, що твій батько є одночасно і прокурором всесвіту. Як Він буде тебе судити? Він зацікавлений в тому, щоб тебе виправдати. І тому важко приступати до духовних практик, якщо образ Бога в людини спотворений. Якщо людина уявляє собі Бога таким, що протистоїть їй, забороняє їй жити, дихати, виражатися у творчості. До практики Ісусової молитви, до практики поглиблення в духовне життя, пізнання власних глибин, потрібно приступати вже після того, як ми цілком впевнені в Божій любові.
Ще одну ідею хочеться згадати. Митрополит Антоній Сурожський дає гарне визначення, що таке гріх. Він каже, що гріх – це втрата контакту з власною глибиною. Ми віддалилися від власної глибини. У глибині Бог, Царство Боже. Ми втратили цей контакт. І тому, коли ми говоримо про повернення до Бога, ми насамперед говоримо про повернення до власної глибині, власної внутрішньої тиші. До простору за межами слів. До чистої Божої присутності всередині кожного з нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
