«Ваша Святосте, я можу вас перервати?»

Особливий дар, що його мав Святіший Отець, випливав саме з його молитви, – сказав у розмові з КАІ архиєпископ Львівський Мечислав Мокшицький

На думку колишнього секретаря блаж. Йоана Павла ІІ, так само, як людина відчуває фізичний голод, так Святіший Отець відчував голод присутності та близькості Бога. Найближчий «Папський день» відзначатиметься у Польщі 9 жовтня під гаслом «Йоан Павло ІІ – людина молитви».

Інтерв’ю з Львівським митрополитом РКЦ архиєпископом Мечиславом Мокшицьким:

– У пам’яті багатьох людей залишився образ блаж. Йоана Павла ІІ, який читає Бревіарій у базиліці Різдва Христового у Вифлеємі та у краківській катедрі на Вавелі. Телепередачі немовби зупинилися, ніхто не коментував того, що ми бачили, всі мовчки дивилися упродовж півгодини на Папу, який молився. Для багатьох він є насамперед людиною молитви…

– Святіший Отець ніколи не шкодував часу на молитву. Можна сказати, що його життя було молитвою. Він розпочинав нею свій день. Ще до ранкового одягання він, лежачи хрестом у своїй спальні, молився одну частину Розарію. Потім ішов до каплиці на роздуми і Бревіарієву молитву перед св. Месою. Власне, він цілий день залишався в молитовному зосередженні, у постійному зв’язку з Господом Богом. Кожну мить використовував для молитви. Коли йшов або їхав на аудієнцію, завжди зберігав мовчання, його не можна було відволікати, розмовляти з ним, бо ми бачили, що він молиться. Якось під кінець його життя, коли ми їхали ліфтом, він сказав: «Все мені поплуталося». Швидше за все, розклад його молитов був порушений. Одного разу о. Станіслав Дзівіш дочекався слушного моменту й запитав: «Святіший Отче, я можу Вас перервати?» Те мовчання у було, власне кажучи, молитвою блаж. Йоана Павла ІІ.

– Папа молився, лежачи на підлозі. Чи так було до самого кінця?

– Було так, доки він міг сам рухатися й самостійно підводитися. А потім уже він молився, лежачи в ліжку, бо не мав сили самостійно підвестися.

– Йоана Павла ІІ знають як «Розарієвого Папу» – насамперед тому, що він додав п’ять нових таємниць до цієї молитви. Але він і сам молився на Розарії ще змолоду. Наскільки важливою була для нього ця молитва?

– Святіший Отець брав розарій до рук у різні моменти. Ще перш ніж він ішов на аудієнцію об 11.00, ми завжди бачили його, як виходив на терасу з розарієм у руках, аби лиш була гарна погода, – і там молився. Він часто казав, що молиться в намірі тих, із ким зустрічатиметься; і так само було після зустрічі з ними. Папа читав Розарій кожної вільної хвилини, нерідко під час переїздів автомобілем або в літаку. Свій розарій брав до рук щодня по кілька разів. Ми бачили, як він з розарієм ходив по горах, і коли займався спортом – також мав його з собою і молився ним у хвилини відпочинку.

– Чи означає це, що Папа щодня молився цілий Розарій?

– Він напевно відмовляв усі частини Розарію, а може, й більше…

– Чи він казав щось про те, яке значення ця молитва мала для нього особисто?

– Казав, що ніколи не полишає Розарію, що це найкрасивіша молитва, в якій роздумуєш над таємницями спасіння, що вона проста і водночас дуже глибока. Святіший Отець був містиком. Це можна було зрозуміти з його довгого мовчання, перебування на молитві, у медитації, з написаного ним. Але він використовував і прості молитви з катехизму. Щодня молився звичними «Отче наш», «Радуйся, Маріє», читав заповіді, акти віри, надії та любові, перелічував дари Святого Духа, а після кожного дару знову молився «Отче наш» і «Радуйся, Маріє». Щодня співав Годинки до Пресвятої Діви…

– Сам?

– Співав сам, а коли вже не міг – молився, слухаючи нас. Дещо він тоді вже робив повільніше, отож аби встигнути виконати все належне, ми йому читали всі молитви, які він зазвичай відмовляв, разом читали Розарій. У свій молитовний ритм Святіший Отець ввів насамперед сестру Тобіану. Вона найбільше молилася з ним.

Окрім усім відомих простих молитов, у житті блаж.Йоана Павла ІІ були також усі традиційні молитви. Поза згаданими Годинками – всі літанії. Я часто бачив, як він брав до рук молитовник і відмовляв одну літанію за іншою. Можна б замислюватися, який у цьому сенс. Але для нього вони були важливі. Щоп’ятниці він співав «Гіркі жалі». Упродовж цілого року молився Хресною дорогою. Можна було зміцнюватись у вірі, спостерігаючи за Святішим Отцем – як він стояв навколішках у каплиці або ж на терасі Апостольського палацу, де були стояння Хресної дороги. У травні, після вечері, перед статуєю Матері Божої на терасі ми співали Лоретанську літанію, в червні – літанію до Найсвятішого Серця Ісуса. Ці прості молитви виповнювали собою життя цієї великої людини і містика.

– Якщо додати Літургію годин, якою молиться кожен священик, то вся ця молитовна програма займала багато часу. Це нагадує життя споглядального монаха! Як же це можливо, що блаж.Йоан Павло ІІ ще мав час на писання текстів, зустрічі з людьми?

– Святіший Отець був дуже дисциплінованою людиною. Він мав точний розклад дня і дотримувався його. Тому він міг робити так багато. Якось, уже в похилому віці, коли певні речі йому давалися повільніше, треба було переставити деякі заняття. Наприклад, св.Меса упродовж останніх років була о восьмій, а спочатку – о пів на сьому вранці! Отець Станіслав запропонував: «Ваша Святосте, може, Ви б щось пропустили?» Якісь молитви або читання книжок… Однак Папа відказав: «Ні, бо усе це мене тримає». Ця самодисципліна, і особливим чином молитва, давали Святішому Отцеві сили.

– Відома також була його любов до Євхаристії та поклоніння їй…

– Євхаристія була найважливішою в житті Святішого Отця. Одного разу він сказав, що жодного дня не пропустив без відправлення св.Меси. Часто він також приходив у каплицю на адорацію, у вільні хвилини. Ще й перед їдою та після їди приводив туди своїх гостей на коротеньку молитву. Щочетверга відправляв Святу Годину. То були його особисті молитви – подячні, благальні, молитви прославлення Господа Бога, часто переплетені євхаристійними піснями, які він собі тихенько наспівував або й співав уголос. Святу Годину він не пропускав навіть під час закордонних паломництв. Організатори знали, що мусять вишукати цей час для Святішого Отця, бо інакше вся програма «поїде». Так само і по п’ятницях їм треба було обов’язково зарезервувати час на молитву Хресної дороги.

– Папа славився тим, що міг дуже швидко зануритися в молитву, немовби виключаючись з оточення. Чи випливало це зі згаданого цілоденного занурення у молитву?

– Так, Святіший Отець був у постійній єдності з Богом. Він відчував потребу бути близько Нього, аби довіряти Йому безліч справ кожної миті. Так само, як людина відчуває фізичний голод, так і Святіший Отець відчував голод присутності та близькості Бога.

– Кардинал Жан-Марі Люстіже згадував, що під час одного з паломництв до Франції блаж.Йоан Павло ІІ після відслуження св.Меси… зник. Його знайшли перед Пресвятими Дарами, вміщеними в імпровізованій ризниці під польовим вівтарем. Він зумів утекти від запланованої схеми паломництва, аби побути наодинці з Богом…

– Святіший Отець після кожної св.Меси відправляв тривалу подячну молитву. Йому був потрібний час на поклоніння Пресвятим Дарам. Якщо він почувався духовно слабким – ішов зачерпнути сил для подальшої праці. Колишні студенти професора Войтили згадують, що на кожній перерві зустрічали його в каплиці – чи то у Краківській семінарії, чи в Люблінському університеті. Подібно було і в його домі у Ватикані. В моїй пам’яті залишилася постать Святішого Отця, який молився навколішках у своїй домашній каплиці.

– Людина молитви – це водночас людина дії, бо молитва провадить до діяльності. Як молитва впливала на рішення, що їх приймав блаж.Йоан Павло ІІ, на його зустрічі з людьми?

– Гадаю, що особливий дар, яким був наділений Святіший Отець, випливав саме з його молитви. Через молитву він отримував ласку спілкування з кожною людиною. Папа молився сам, а за нього молилася ще й уся Церква, бо ж у кожній св.Месі ми молимося за Святішого Отця. Також і священики відправляють Служби Божі в його інтенції. Молитва Вселенської Церкви та особиста молитва дають Петрові наших часів цю особливу міць впливу на людей, промовляння до них.

– Папа молився, зокрема, і в тих намірах, які йому переказували. Чи кожна людина могла йому переказати своє прохання про молитву?

– Святіший Отець отримував листи з цілого світу. Прохання про молитву, які містилися в них, переписувано у мовних секціях Держсекретаріату Ватикану і приношено до папського помешкання. Ми клали ці прохання на його клячник. Скільки разів Святіший Отець приходив до каплиці – щоразу брав аркуш, читав, часто робив над ним знак хреста, а потім молився. Раз на тиждень в усіх отриманих інтенціях він служив св.Месу.

Я ніколи не бачив, щоб він легковажно поставився до чийогось прохання, з якими ми інколи зверталися до нього особисто, бо хтось попросив нас представити інтенцію Святішому Отцеві. Він відповідав: «Передайте, що я пам’ятатиму й молитимусь». Часто потім різні люди писали, дякуючи за отримані благодаті.

Не раз ми казали Святішому Отцеві, що хтось дякує йому за молитву, бо отримав зцілення. Відповідь Папи часто була така: «Богу подяка» – і нічого більше він не коментував.

– Ми розпочали від телевізійного образу Папи, який молився Бревіарієм, тож завершимо розмову образом Папи, який обіймає хрест в останню Велику П’ятницю свого земного життя. Як молитва підтримувала його у стражданні, що було чималим під кінець його життя?

– Святіший Отець дуже любив своє служіння, бо любив Христа, Який віддав за нас життя на хресті. Він також мав велику побожність до Богородиці Діви, Яка була під хрестом. Саме ця любов до Христа і Пресвятої Богородиці допомагала йому долати всі погіршення здоров’я, слабкості, фізичні страждання. Він зносив їх із великою терпеливістю і смиренням.

– Отже, Папа вподібнювався до Христа, Якого так сильно любив?

– Христос молився перед важливими подіями (перед вибором Апостолів, у Гетсиманії…). Коли Він ходив і навчав, то також шукав і хвилин відпочинку: відходив на осібне місце, аби там помолитися. Подібно і блаж.Йоан Павло ІІ, навчаючи, не занедбував свого духовного життя, черпаючи сили з молитви.

Павло Бєлінський, КАІ / wiara.pl

Переклад СREDO