Коли канал 1+1 почав серію т.зв. журналістських розслідувань під загальною назвою «У Бога за пазухою» про нечисті справи у церковній сфері, я відразу сподівався побачити «передрук» теми в інших ЗМІ. І, звичайно, обурливу реакцію на них.
Це вже стало звично, що після одного такого хітового або просто цікавого матеріалу, в інших мас-медіа у свою чергу йдуть подібні за тематикою матеріали. Нерідко такою темою було висвітлення діяльності нових релігійних рухів, які часто називалися просто сектами.
Такі та подібні релігійні теми можуть також бути викликані бажанням журналістів шукати сенсації. Напевно, інтрига довкола нетрадиційних релігійних організацій завжди буде «продаватися», як і розповіді про фінансові махінації в церквах. Можна знайти ще інші «інтригуючи» теми — контакти з владою, боротьба за владу тощо. І чомусь складається враження, що позитивні теми сенсаціями бути не можуть, що їх «не продати».
Днями я вкотре переконався, що звичайна на перший погляд тема свята чи якась позитивна подія можуть бути набагато цікавішими для читачів. До свята Покрови в нас на порталі РІСУ завжди росте рейтинг, але цього року він виріс майже вдвічі від звичайного за день. Для порівняння, коли під час візиту Патріарха Кирила в Україну (в свій час топова тема в ЗМІ, а ми описували дуже детально візит і зібрали величезний дайджест матеріалів з інших ЗМІ) у перший день в нас було майже 2,5 тисячі відвідувачів (максимум за весь час візиту), то на Покрови цифра статистики від Google-аналітики наблизилася до 4 тис.
Отже, я хочу сказати, що часом в редакціях ми не усвідомлює, що часто не те є сенсацією, що ми подаємо — читач може мати вищі вимоги і духовніші та естетичніші цінності, ніж те, що ми їм пропонуємо, з чим ми до нього звертаємося. Фраза «цього хочуть читачі» — швидше б мала виглядати так: «це нам подобається, і ми хочемо переконати інших, що воно їм мусить бути цікавим». Проте новина про чудо в якомусь селі, де в молитві біля ікони люди отримують зцілення, напевно є важливішою для читача (і досить рентабельною для ЗМІ — перевірено роками), ніж винесений бруд з церковного подвір’я.
На завершення банальна приповідка. В пекло потрапили вбивця і журналіст. За якийсь час вогонь під казаном вбивці зменшився, а потім взагалі погас. Натомість вогонь під казаном журналіста зростав. Ображений «майстер пера» із запитанням: «чому так» звернувся до старшого чорта. Нечистий сказав, що провину вбивці вже забули на землі, бо вмерли родичі того, кого він вбив. А сенсаційні статті цього журналіста про Церкву і далі зводять людей зі шляху спасіння…
фінансово.
Щиро дякуємо!
