Чи коли-небудь уявляли свого Ісуса? Тобто Ісуса, яким Його бачите тільки ви, не підкріплюючись чужими стереотипами. Чи думали, який Він? І чому саме такий?
Власне, питання «чому саме такий?» виникло, коли я вперше переступила поріг студії Symbolum Sacrum. Тут стіни, покриті образами, перетворились на носіїв таємниць, одвічних запитань, вилитих через яскраві барви. Symbolum Sacrum – це львівська збірка ікон сучасних українських іконописців, яка офіційно виступає Фондом сучасного сакрального мистецтва.
Заснуванню Symbolum Sacrum передував проект «Нова українська ікона», в якому іконописці запропонували свіжий погляд на традиційне літургійне мистецтво, який полягає в тому, що ікона використовує та творить теологічну думку і візуальну мову свого часу.
Екуменічна зустріч Те зе в Загребі спонукала до створення 2006 року Фонду сучасного сакрального мистецтва, який би підтримував розвій християнського мистецтва без огляду на конфесійну приналежність чи походження митця, керуючись виключно міркуваннями мистецької якості та теологічної обґрунтованості твору. Відтак фонд підтримує молодих митців шляхом надання грантів для створення сучасного сакрального мистецтва.
Утім коли заходиш у саму студію, то розумієш, що збірка найперше є способом показати різні шляхи досвідчення Бога через мистецький медіум. Зараз тут роботи Наталки Сацик, православної авторки з Луцька, Олени Смаги, греко католицької майстрині зі Львова, і Руслана Тремби, римокатолицького скульптора з Ужгорода. Вони є тими, хто репрезентує в колекції сучасне українське сакральне мистецтво. Це десятки, а може, й сотні робіт, в кожної з яких свій підхід до інтерпретації Богопізнання.
Наталка Сацик називає себе портретисткою Христа і малює Його лик уже багато років. Ісус на її іконах вміщає в собі біль, аскезу, стоїчність, але разом з тим залишається сильним духовно. В якийсь момент помічаєш, що Він дивиться на тебе очима, які терплять, про щось просить, але завжди залишається поряд. Роботи Наталії Сацик спонукають до споглядання Тайни, яку не можна пізнати сповна.
«Я ще Його не знайшла, – пояснює авториня. – Він мені відкривається по частинці, по маленькому сантиметру».
Олена Смага відкриває образ Божий радше ситуативно. Її ікони – це ціла проповідь, передана через десятки цитат, які є буквально закарбовані поряд зі святими ликами на іконі. Наприклад, серед її робіт знаходимо два образи Ісуса, на полотні яких є надписи: «Христос – Ти будеш моїми руками» і «Христос – Ти будеш моїми устами в цьому світі». Це незвичні ікони, де Ісус у барвистих кольорах спонукає людину подумати над питанням: «А яким є Я для тебе?» Це нагода для нас задуматись, чому Бог на іконі має такі великі очі? Чому так багато є червоного волосся? І також наскільки стереотипним є наше бачення Ісуса Христа. «Якщо людина знайде свій образ Бога та образ Бога в собі, то це буде найбільшим досягненням для іконописця», – підсумовує Мар’яна Кавінська, куратор фонду.
Цікаво, що Олена на своїх роботах не поміщає традиційний грецький надпис над Ісусом «ТΏΝ» (Го о н), а його український переклад «Я Той, що є» (Вих 3. 14). Авторка вважає, що та дистанція не потрібна, вона зайва і літери на іконах мають сенс тоді, коли люди їх розуміють.
У студії присутня велика кількість ангелів. Тут знаходимо скульптуру Руслана Тремби «Ангелмученик». Автор показує, що наш ангел багато бореться за нас і в тих постійних війнах покалічився, не може бачити, літати і тепер його треба носити. Це заклик до відповідальності людини перед її охоронцем.
А от Наталка Сацик ангельськість ангела передає найкраще через традиційне уявлення про його безтілесність. Її ангели заповнюють простори ікон, не виділяються, вони невидимі, але є. Через темні кольори авториня нагадує нам про їх таємничість. Натомість Олена Смага через образ ангелаохоронця малює свій автопортрет і спонукає нас подумати над тим, яким би вийшов автопортрет кожного з нас чи навіть яким є індивідуальний портрет твого власного ангелаохоронця, а також які демони йому заважають жити. Авториня намагається привернути увагу до схожості між нами і нашими ангелами та нагадати, що вони, як і Ісус, увесь час поруч.
Є роботи, які змальовують тайну Святої вечері. «Це важливо, бо як відомо, все менше людей приймають причастя, навіть якщо ходять до сповіді, – пояснює пані Мар’яна – Натомість Пресвята Євхаристія є вершиною християнської літургії і осердям віри, тож ми хотіли віднайти глибокий зміст цієї тайни за допомогою християнського мистецтва. Мені здається, це була виставка про відданість та співпричасність».
Традиційно Symbolum Sacrum організовує дві великі виставки щороку: одна різдвяна, друга великодня. І також на різні свята, великі події християнського календаря. Найпершою була виставка під назвою «INRI» (Ісус Назаритятин Цар Юдейський), де мисткині шукали образ Христовий, зосередившись на текстах Євангелія від Івана. Якою буде виставка наступного Великодня Мар’яна Кавінська ще не знає. Цього Різдва готується проект про молитву. Експозиція відбудеться в Познані, в часі зустрічі екуменічної спільноти Тезе і паралельно в Перемишлі. «Дуже часто люди бачать протиріччя між сакральним і сучасним. – говорить пані Мар’яна. – І певною мірою, ця колекція має бути гарним аргументом, чому протиріччя між цими сферами нема».
фінансово.
Щиро дякуємо!
