Що таке реколекції для чоловіків, як вони «діють», яке їх призначення – про це розмова з реколекціоністом, о.Олегом Сартаковим.
– Отче, коли, як і в кого виникла ідея таких «спеціалізованих» молитовних зустрічей?
– Задум провести реколекції для чоловіків виник під час реколекцій для родин Руху Світло-Життя. Взимку 2010-2011 року у Ворзелі ми з учасниками духовних вправ відчули потребу молитися і говорити про підвищення гідності та ролі чоловіка у Церкві, в сім’ї, в суспільстві.
– Яка проблема лежить у підставі виникнення реколекцій для чоловіків? Яка потреба?
– Підставою молитовних зустрічей є віра: ми віримо в Христа – в Розп’ятого Чоловіка Ісуса Христа, який явив нам Любов Отця. Є величезна потреба, щоби кожен чоловік відчув себе відповідальним за життя Церкви, жінок і всього суспільства. Це – по-чоловічому. Ми не можемо заганяти жінок на хрест і перекласти на них справу Нової Євангелізації. Ісус так не робив, Він працював на Божий ниві з чоловіками. Це справа чоловіча. Жінки, своєю чергою, хай служать Богу і Церкві тими дарами, якими їх Бог наділив.
– Які теми вже були обговорені? І ще цікаво, як ці теми постають.
– Теми були такі: «Роль чоловіка в Церкві, сім’ї та суспільстві», «Для отців і синів у Святому Дусі», «Робота по-християнськи – тільки для справжніх чоловіків», «Чоловічий розвиток і зрілість». Усі ці теми виникли з молитви і нашого чоловічого досвіду. Велику роль у такій «чоловічій дияконії», тобто в чоловічому служінні, відіграє пан Юрій Онишко – член Руху Світло-Життя (відгалуження «Домашньої Церкви»), вірянин парафії Воздвиження Хреста у Києві. Він – талановитий фахівець із багатьма відзнаками, має сімейний досвід, а також великі професійні напрацювання медика та вчителя. З ним і всіма чоловіками Руху ми відкриваємо наші нові потреби перед Богом. Вважаю, що Ісус дав нам найкращий взірець Чоловіка, Чоловічості і Чоловічого Служіння. Певен, що при Ісусі також і жінкам було добре, затишно й безпечно, бо Він показав їм їхню власну гідність і харизму.
" Нерідко самі жінки не дають чоловікам стати учнями Ісуса, чимало докоряють їм, принижуючи і висміюючи чоловічу гідність
– Це дуже гарно звучить. Але реколекції нерідко закінчуються емоційним зворушенням, а потім усе вивітрюється. Яку специфіку повинні мати такі зустрічі, щоб чоловікам не було нудно, або щоб це не проходило «поверх голів»?
– Ми приймаємо це служіння як дар від Бога, і тому нам, чоловікам, не нудно в чоловічій спільноті Церкви. Ми любимо бути разом. А християнство – це не менш «драйвово», ніж армія, спорт, бізнес і т.д. Якщо щось вивітрюється, то це означає, що від вітру злітає лузга, коли віють зерно, а саме зерно лишається. Якщо слово – лузга, то нічого й не остається. Чоловіки люблять конкретні речі, практичні, а також люблять слухати Ісуса без присутності жінок. Так, це сумне явище, що нерідко самі жінки не дають чоловікам стати учнями Ісуса, чимало докоряють їм, принижуючи і висміюючи чоловічу гідність. Тому чоловіки шукають свого середовища. Ісус також шукав і був у чоловічому середовищі, навчав учнів справжнього братерства і гідного ставлення до жінки.
– Відповідно, ці реколекції повинні мати якесь продовження у житті?
– Так. Наша чоловічість, наші жінки, домівки і праця є нашим «завданням». Оскільки мова на реколекціях має суто практичний характер, уся інформація надається для практики. А ще на реколекціях ми співаємо Літургію Годин, багато молимось разом – чоловічим потужнім хором; ми служимо урочисті Святі Меси і вчимося робити це гідно: чоловіки, які мініструють біля вівтаря, сповнені величі, й ними захоплюються їхні щасливі діти і дружини. Чоловіки читають читання зі Святого Письма й діляться Словом, власним досвідом, – це дуже цінне.
" Чоловіки люблять конкретні речі, практичні, а також люблять слухати Ісуса без присутності жінок
– Пособорні старання зробити парафію «спільнотою спільнот», щоб там віруючі знаходили справжній дім і близьких, далеко не всюди мають бажані плоди. Бо священик може робити багато, але як вірні не відгукуються і не беруть участі, то все пропаде. Криза сучасного чоловіка, його фемінізація, функціональна «непотрібність», бо жінка і заробить, і сама директором стане, – все це відбивається і в церковному житті, де чоловіки цілком можуть почуватися непотрібними. Як Ви, отче, дивитеся на цю проблему та можливі шляхи її вирішення?
– Усе, що ми робимо, і є практичним вирішенням цих проблем. Я – чоловік, і насамперед вчуся бути справжнім чоловіком, як Ісус це показав. Ми, чоловіки, набираємось чоловічої духовності один від одного, від особливої благородної атмосфери, в якій перебуваємо, гуртуючись навколо Божого Мужа – Ісуса. Хай собі будуть які завгодно кризи чи труднощі, – для справжніх чоловіків це тільки заклик проявити усі свої талани для Божої слави. Нам подобаються труднощі, змагання, битви і те, як дивиться на нас кохана жінка й діти, коли тато перемагає.
– Кого з відомих постатей сучасності або святих/блаженних наших недавніх часів можна розглядати як приклад істинно чоловічого життя у світі й Церкві?
– Святий Йосиф належить до «таємничих» і надзвичайно благородних, потужних чоловіків. Його розуміють небагато людей у цьому світі. Проте є й інші взірці для нас, чоловіків. Хочу сказати, що чоловікові важко дивитися на якісь далекі взірці. Ми цінуємо тих, хто з нами: наших дідусів, татусів, братів, друзів. Те, що комусь вдалося стати великим святим, думаю, нас мало тішить. Нам треба побачити свою власну перспективу і цінність перед Богом. Кожному зокрема. Це найціннійше відкриття – «відкрити Сина Божого в собі» (пор. Гал 1,16).
– Дякую за розмову. Бажаю всім учасникам реколекцій здійснити це вражаюче відкриття!
фінансово.
Щиро дякуємо!
