Розбазарювання віри

Не потрібно бути фахівцем в галузі реклами, аби знати, що на релігійних символах можна заробити. Христос з пляшкою пива, священик цілує монахиню – релігійні символи все частіше використовуються з рекламно-комерційною метою.

Все частіше сама Церква стає перед проблемою, чи примиритись із «ринковістю» віри, чи вберегти її будь-якою ціною навіть від натяку на маркетингову діяльність.

Щоб привернути увагу потенційних клієнтів, рекламники та журналісти все частіше ображають їхні релігійні почуття. Чи насправді все, що наганяє бізнес – дозволено?

Ісус рекламує пиво

Литовська пивоварня «Kalnapilis» в рекламі свого пива використала зображення Христа Журливого. Христос в навушниках заохочував людей купувати напій і виграти ком пакт-диск. Більшість віруючих відчули себе ображеними тим, що зображення Спасителя із слідами муки – терновим вінком на голові – було використано в рекламі пива. Після протестів вірян та Церковної влади реклама пива зникла з білбордів та телебачення.

Апостоли грають в покер

Одна з букмекерських контор в Ірландії зробила неординарний хід. На великих білбордах, розклеєних по Дубліні, з’явились апостоли а-ля фреска Леонардо да Вінчі. Лише замість хліба у їхніх руках були гральні карти. Перед Ісусом лежали жетони для гри у покер, а Іуда традиційно тримав 30 срібняків.

Речник РКЦ в Ірландії висловив обурення. На його думку, рекламники позбавленні доброго смаку.

Священик цілується з монахинею

Фірма Бенеттон відома по всьому світі зі своїх рекламних скандалів. Автор скандальних реклам Олівер Тоскані, часто будував свої реклами на релігійних мотивах. На початку 90-х минулого століття найбільше обурення викликав його плакат із фотографією священика та монахині, що цілуються. Плакат заборонили демонструвати в Італії. В Польщі була складена заява в прокуратуру про образу релігійних почуттів, внаслідок чого рекламу заборонили.

Гостія Папи на Інтернет-аукціоні

Кілька років тому на німецькому Інтернет-аукціоні виставили гостію (білий хліб, який використовується під час Літургії), яку консекрував (консекрація гостії –молитва, під час якої хліб перетворюється на Тіло Христове) Папа Бенедикт XVI. Продавець стверджував, що він це робить задля того, аби папське Причастя могли прийняти хворі люди, які не можуть поїхати до Ватикану. «Справжнє Причастя, яке консекрував папа Бенедикт XVI» – так виглядає «опис» «товару». Продавець пояснював, що він сам отримав це Причастя під час Літургії у Ватикані.

Ця подія викликала бурю невдоволення серед німецьких католиків. Багато Інтернет-ресурсів закликало бойкотувати Інтернет-аукціон, розсилаючи електронні листи протестів своїм користувачам. Католицька Церква вірить, що шматок гостії після молитви консекрації перетворюєтья в справжє Тіло Ісуса Христа. А торгувати Ним – це богохульство.

Розіп’ятий на жіночих стегнах

В 1997 році з’явились рекламні плакати фільму Мілоша Формана «Народ проти Ларрі Флінта». На тлі жіночих стегон він зобразив голого чоловіка із руками, що імітували розп’яття. В Кракові (Польща) такі плакати були одразу ж порізані та обілляті фарбою. Таким чином краків’яни самі «зцензурували» рекламу.

Власник фірми, яка розклеювала плакати, отримав позов до суду. Позовник ствердив, що плакати порушили його особисті почуття, оскільки чоловік, зображений на них, асоціюється з Ісусом Христом.

Календар, в якому священики – як м'ясо

Оскільки попередні речі українцям переважно не знайомі, то ця тема активно обговорювалась та обговорюється в уанеті. В «Римському календарі», який вже видається з 2004 року поруч з інформацією, яка має за мету полегшити читачам пізнання Вічного Міста, було розміщено фотографії молодих симпатичних «священиків».

З цим календарем пов’язано багато міфів. Один з них, що його видав сам Ватикан. Це абсолютна нісенітниця, автор ідеї та видавець календаря – фотограф П’єро Пацці.

«Молодий священик -, це знак свіжості Церкви. Люди думають про Церкву, як про щось закрите, старе, а в той же час молоді чоловіки вступають до семінарій. Вони вивчають богослов’я, але мають молоді очі та молоді посмішки» – каже автор фотографій, П’єро Пацці, – «Я показую священиків в їхньому природному контексті, на тлі сакральних будівель, в той час, коли вони віддають Богові свою прекрасну молодість» – каже Пацці, обороняючись від закиду, що він богохульник, як Тоскані, автор фотографій для фірми Бенеттон.

Автор календаря сказав гарні речі про Церкву і хотілося би вірити, що він має добрі наміри, але ними як відомо, «вибрукувана дорога до пекла». Існує загальне переконання, що на сторінках «Римського календаря» зображені справжні римо-католицькі священики. Це переконання призвело та призводить духовну шкоду багатьом людям. Зображення молодих чоловіків на сторінках «Римського календаря» шокують, а навіть вбивають віру.

Гидко дивитися, як на тіла, зображені в «Римському календарі» дивляться, немов на м'ясо. Натовпи туристок вулицями Риму розглядають кожен місяць, жваво обговорюючи та капаючи слиною… Жінки-пасторки з Швеції оптом закупляють ці календарі… В Інтернеті під фотографіями «священиків» написано гігабайти коментарів, які в своїй переважній більшості мають брутальне забарвлення. Багато людей задається питанням, чи справді люди, які є в тому календарі, – священики?

Чоловіки, що там зображені, дійсно виглядають добре, але більшість з них – це не священики. Щоб це помітити, не потрібно навіть бути римо-католицьким священиком. Це і так видно неозброєним оком. І річ не в обличчях фото-моделей чи укладених гелем зачісках.

Майже всі моделі на фотографіях одягнені в сутану. Але в спекотному Римі в сутанах майже не ходять. Звісно, є винятки, але, як правило, це або лефевристи, або члени Опус Деі. Важко уявити, щоб члени обох груп, які відрізняються великою суворістю, дозволили собі фотосесії на календар. В сутанах ходять також працівники ватиканських конгрегацій, але ті священики вже мають поважний вік.

Моделям на календарі, які видають себе за священиків, одяг дещо за розміром не підходить. Це більше схоже на театральний реквізит, ніж на власний одяг священика.

Також неможливо знайти сучасного римського священика в капелюсі з широкими полями, а на календарі Пацці таких є кілька.

Деякі фотографії «Римського календаря» є просто унікальними в своїй недолугості, як, наприклад, світлина «священика» в береті. Чи то такий новий фасон, чи останній писк моди, або просто банальне невігластво, справжній священик принаймні би знав, як носиться берет і не вдягнув би його не тим боком.

Варто зазначити, що в «Римському календарі» Пацці є справжні люди, як наприклад ті, що йдуть в літургійних процесіях. Це дійсно дві справжні фотографії, але на них не священики, а міністранти – хлопці, що прислужують біля вівтаря. З фотографій видно що, хлопцям біля двадцяти, а в Римо-Католицькій Церкві, щоб стати священиком, потрібно мати принаймні двадцять п’ять років.

Якщо й досі хтось думає, що в календарі на всіх фотографіях справжні священики, то ці думки розвіє

«Лист видавця»

«Італійське видання цього календаря викликало багато невірних тлумачень в міжнародній пресі. Існує декілька спірних моментів, які хотілося б прояснити. По-перше – це не офіційний календар Святого Апостольського Престолу, а тільки інформаційний інструмент для тих, хто відвідує Рим.

Ми також хочемо спростувати інформацію, що всі доходи від продажу календаря перераховувалися на добродійні цілі. Що стосується фотографічних образів, використаних в календарі, слід уточнити, що в ньому задіяні портрети не лише священиків і семінаристів, але й світських прихожан, сфотографованих, наприклад, під час Святого Тижня в Севлії та інших християнських місцях.

Назва «римський», в цьому випадку, містить швидше екуменічний, аніж географічний характер. На безлічі Інтернет–сайтів з’явилися неналежні питання відносно реальності портретів, з подальшими вимогами особистої інформації про цих людей, про те, чи є вони справжніми священиками, й інші прояви звичайної цікавості.

У зв'язку з цим ми продовжуємо роз'яснювати, що абсолютно не важливо, хто змальований на цих портретах – священики, семінаристи або світські люди. Це не грає жодної ролі в світлі того, для яких цілей і для передачі якої інформації був виданий цей календар.

А мета його – показати, що Католицька Церква – як птиця Фенікс – постійно відроджується, оновлюється і зміцнюється за участю нових поколінь.

Ми дякуємо міжнародній громадськості за ту прихильність, яку вона проявляє до нашого видання. І поздоровляємо всіх, у кого є Римський Календар, який щодня приносить з собою в кожен будинок дух Риму, послання світу, згоди і процвітання.

П’єро Пацці видавець»

Схоже на те, що з часом людей обурює все менше речей. Ми вже набрали імунітету через великі скандали і мало що робить на нас велике враження. Це розуміють фахівці реклами і намагаються «в ім’я грошей» постійно пересувати границю між святим та грішним.