Ніколи не пізно почати одужувати
Напочатку не завадило б назвати своє ім’я. Але справа в тому, що у свої 43 роки я не знаю, як мене звати. В офіційних документах моє ім’я — Олена, проте вдома мене всі називали Олею. Просто жінка, яка оформляла свідоцтво про народження чомусь вирішила, що повна версія імені Оля має бути Олена. Ну, так сталося, всяке буває. От і повелося, що в школі я була для всіх Кравченко Оленою — слухняною, старанною ученицею, відмінницею, переможницею різних предметних олімпіад. Вдома ж я була Олею. Так досі мене кличуть батьки та брати. Про цю маленьку Олю я хочу вам розповісти. Історія — так собі, не...