«Мене вже верне від цієї дитини!» Чи може мама дозволити собі такі відчуття?
Ви мрієте, щоб дитинка хоч на хвилину телепортувалася в якесь безпечне місце? Подумки укладаєте оголошення «позичу буркотливого підлітка» або «жива лялька на 24 години в день: розмовляє, їсть, пісяє, режим плачу — нонстоп». А потім, коли вже згаданий підліток чи кількаліток засне без задніх ніг, — у серці колотяться докори сумління… Без потреби! Дитина, це, безсумнівно, — велике щастя. Тому нас просто шокує почуття змученості власним дитям. Потім приходять докори сумління. А на завершення, ми починаємо дошуковуватися в дитині «прихованих вад», які викликають в нас...