Питання: Папа Йоан Павло ІІ написав енцикліку [«Evangelium vitae»] про відповідальне батьківство. У чому саме полягає відповідальне батьківство і як подружжю розпізнавати, може воно зараз мати дитину чи ні?
Відповідає брат Олександр Могильний OFM Сap.
Процес розпізнавання свого батьківства починається ще під час зустрічей пари, коли він і вона знайомляться. Двоє, які закохуються і вирішують жити разом як подружжя, хочуть утворити союз, бути свідками для всіх людей, що вони — одне тіло; вони наближаються до того, що вже дозріли бути батьками. Що їхні тіла, їхня психіка дозріли, щоб віддавати своє життя. Бо бути батьками — значить дозріти до того, щоб дати життя іншій людині. Підпорядкувати його їй. Адже в перші роки народження дитини подружжя ніби відходить у тінь. Це означає, що воно готове до задуму Творця. Це таємниця, чому Бог дає одним батькам одне дитя, а іншим — п’ять чи більше. Це також задум Творця. Тому насамперед ідеться про розпізнання. Мова не про кількість дітей — коли, як, скільки, — а про те, чи пара готова прийняти потомство, яке дасть Бог. Бо у цьому й полягає роль батьків: прийняти потомство, народити, виховати, довести до такого рівня, щоб віддати суспільству повноцінну людину, здатну передусім реалізувати своє покликання. А Бог зі свого боку бачить, готове це подружжя чи ні. Він бачить, що подружжя, наприклад, не має свого житла; що їм важко народжувати одне за одним дітей — і тому не дає. А комусь дає.
Інколи є глибоко патологічні сім’ї, а в них народжується дитина за дитиною. Патологія полягає у тому, що в них немає жодної концепції, жодного розпізнання, розуміння. І по‑людськи здається, що треба допомогти. Хіба ці діти мають бути бомженятами, сиротами при живих батьках? Видно, що психіка цих людей не готова до батьківства, — але фізіологічно вони достатньо здорові. І Бог дає їм дітей, хоча вони зовсім не готові до батьківства. Мені складно це пояснити. Але я намагаюся дивитися крізь призму віри. Можливо, Бог допускає народження цих дітей, бо вже для них Він приготував цей прекрасний шлях. Може, на початку — через певне страждання, труднощі, хрест. Це концепція Бога щодо цих людей, яку ми маємо шанувати.
Коли ми говоримо про зрілість батьків — зокрема, що вони готові народити, — то не йдеться виключно про дорослих людей, а й про дітей, які народжуються. Бо дитина — не власність батьків. Батьки не можуть ставитися до дитини як до товару. Йдеться не про гріх, а про мислення «ще не на часі», «потім». Адже кожний час має свій момент дії, акту Бога. Історія спасіння діється зараз, у цю мить. І тоді, коли з’являється нове життя. А раз воно зародилося, то Бог уже запланував, що історія спасіння, історія світу, людства піде таким чином, бо саме у цього подружжя з’явиться нова людина.
Повністю розмову з братом Олександром Могильним можна подивитися тут.
Читайте також:
Чи всі контрацептиви заборонені?
фінансово.
Щиро дякуємо!
