Ненависть руйнує зсередини
Читаю Фейсбук, який заливає ненависть. З обох боків. І ми, по український бік, інфікуємося ненавистю все більше. Чого варті смакування пострілу українського снайпера, який зносить півголови «сепарасту», чи щира радість рефрежиратору, повному трупів бойовиків. Я не люблю декаданс і нерішучість. Я вірю, що є межа, після якої перемовини і компроміс втрачають сенс. Я навіть Середньовіччя з його любов'ю до дальнього люблю більше за антропоцентричний гуманізм. Але я не вірю, що захворівши на ненависть ми зможемо збудувати Україну, про яку мріяли на Майдані....