Блог Юлії Завадської

Нас змінила ця війна

18 Липня 2014, 14:18 2309 Юлія Завадська
Юлія Завадська

Дивлюся на свічки та квіти біля посольства Нідерландів і США, а кілька днів до того — біля посольства РФ після трагедії в московському метро, і розумію, що нас змінила ця війна. Українці стали кращими: навчилися проявляти співчуття, не соромитися сліз і «плакати з тими, що плачуть».

Нідерланди_свічки

Нідерланди_свічки

Нідерланди_свічки

Світлини: Вахтанг Кіпіані

А все почалося 30 листопада 2013-го, коли люди з усієї України не змогли втримати сліз, дивлячись, як б’ють студентів. Потім були страшні грудень-січень та особливо лютий. Стільки сліз, стільки «пливе кача», стільки свічок, квітів, білих розаріїв та молитви… Тепер триває війна, коли смерті перетворилися на статистику. Ми не знаємо всіх імен. Страшний час. Але якийсь такий справжній, все штучне відпало.

Якими нас бачили раніше? Похмурі й непривітні, замислені та занурені в себе. Усміхнутися чужій людині — «чо витріщаєшся, шо, слабенький на голову?» Звернути увагу на чоловіка в канаві — «напився; значить, так йому і треба». Підійти до бабусі, яка копирсається у смітнику, — «не моя справа».

Ми були циніками, а стали… ні, не романтиками, бо знаємо, що раю на землі не буде, — але ми хочемо вірити у перемогу правди.

Ми були байдужими, а стали щирими.

Колись казали: «Та, політика — то брудна справа, там неможливо бути чесним». Здається, Небесна сотня її відмила своєю кров’ю. Тепер ми вимагаємо чесності.

Раніше вважалося, що без хабарів неможливо вижити. Нині ж я вірю, що даїшники часто обламуються, коли водії воліють сплатити штраф, а не дати у кілька разів менший хабар (сама була свідком такого).

А ще ми бачимо, що немає більшої любові, ніж та, коли хтось життя своє віддає за ближніх. Зараз ми немовби зцілюємося любов’ю.

Святий Папа Йоан Павло ІІ казав: «Майте відвагу жити для Любові». Здається, ми нарешті наважилися.

І, можливо, колись ми не будемо надто швидко відводити очі, коли раптово зустрінемося поглядом із перехожим на вулиці/в маршрутці/магазині, а усміхнемося незнайомцеві.


У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Збір на існування CREDO
Зібрано Залишилося зібрати
1480грн
77615грн
Потрібно зібрати
79095грн
Залишилося
13днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: