Погляд

Стигматик із Кальві

13 Серпня 2016, 12:08 78214
Стигматик із Кальво

У Страсний Тиждень він фізично відчуває страсті Христові. Має стигмати — щоп'ятниці рани на його руках, ногах і боці відкриваються. Він володіє даром білокаціі, зцілення, читає серця людей. Він зробив уперше в історії знімок Ісуса.

Про нього говорять: «Брат розради» або «другий отець Піо». Багато хто порівнює його історію з життям святого Франциска Ассизького. Брат Еліа, 54-річний монах — спочатку в ордені капуцинів — в 2000 році заснував спільноту Апостолів Бога (Apostoli di Dio) в Кальві, в Умбрії. Сам себе називає «ослятком Бога». Церква спостерігає за ним від самого початку. Монаха прийняв Бенедикт XVI, а незабаром він зустрінеться з Папою Франциском.

Багато хто не може повірити в справжність цієї історії. Незважаючи на те, що муки Еліа були зняті на відео, є сотні свідків, а самого ченця не раз оглядали лікарі, які підтвердили його здоровий глузд і надприродний характер ран. Але смиренність, із якою він підходить до своєї місії, його скромність і послух кожному рішенню Церкви розвіює сумніви. А тисячі людей після зустрічі з ним відчувають постійний мир у серці. Багато хто повертається до Бога, таїнств, молитви, повністю змінюючи своє життя. «Бог визначив йому мету: зокрема, має пробудити в нас віру! Нагадати, що ми діти Бога,  каже отець Марко Белладеллі, духовний опікун Еліа, призначений єпископом дієцезії Умбрія Терні.

 

Прийми ці стигмати

1962 рік. Франкавілла Фонтана в провінції Бріндізі на півночі Італії. 20 лютого народився Катальдо Еліа. Хлопчик був восьмою дитиною Помпеї Арджентері та Кармело Еліа. Через два тижні дитина раптово перестає їсти. Це перший день Великого посту. Мама думає, що щось не так з її молоком, тому дає сину пляшечку. Але дитина відригує молоко. Батьки біжать до педіатра. «Приготуйте йому труну»,  чують вони. Але дні йдуть, а дитина жива, хоча й не їсть. У Велику Суботу все повертається до норми. Так продовжується все його життя. Хоч би що брат Еліа не взяв до уст у Великий піст, все вибльовує. Його організм відкидає їжу. Щороку він втрачає 15 кг»,  розповідає о. Марко.

Навколо дитини починають відбуватися інші незрозумілі речі. «У 7 років він бачить ангелів. Він кличе свою матір, але вона б'є його по обличчю і кричить: "Ти з глузду з'їхав!" Коли Катальдо було 10 років, він грався зі своїми друзями в м’яча,  продовжує розповідь духівник стигматика.  На вулиці підходить до нього жінка і каже: "Іди до церкви і відмов Розарій". Коли Катальдо з'являється у дверях, священик запрошує його: "Ходи, проведеш сьогодні молитву нарозарії". Після молитви священик вручив йому медальйон Божої Матері. «Я цю пані нещодавно зустрів»,  відповіла дитина. Іншим разом його друг отримав травму. Залізний стрижень проколов його тіло. Перш ніж приїхала швидка допомога, Катальдо вийняв прут із тіла друга і поклав обидві руки на рани, з яких била кров. Хлопчик був зцілений, не залишилося ані слідів, ані шрамів.

У 18 років Катальдо переїжджає до Мілана. Працює листоношею. Одного разу він мав доправити пакет до монастиря капуцинів. Коли він увійшов усередину, то відчув, що це місце для нього. Довго розмовляв із настоятелем. Того ж дня повідомив про це на пошті. Навесні 1985 року вступає до новіціату ордену Братів Менших Капуцинів у провінції Ломбардія і приймає ім'я брата Еліа (Ілля). У 1990 році складає перші обітниці. І тоді починається його Голгофа. 11 лютого 1990 р., брату Іллі 28 років. Він отримує стигмати. «Він отримав їх у присутності інших братів, під час занять з літургіки,  каже о. Белладеллі на зустрічі в монастирі францисканців у Величці.  Він читав Бревіарій. З чола брата Іллі почали крапати краплі крові. Брати викликали швидку допомогу. Лікарі забрали Іллю до лікарні, але не могли пояснити, що відбувається. Перев'язаного пацієнта відвезли до монастиря. На його руках з'явилися рани. Тоді один із братів сказав: "Еліа, ти отримав стигмати. Мусиш із цим жити". Вражений Еліа побіг до каплиці, відкрив Дарохранительницю і закричав: "Господи, забери це від мене! Я не впораюсь!" Потім він вибіг із монастиря. Побіг уперед, аж до урвища. Хотів кинутися вниз. І тоді якась величезна сила кинула його на траву. Переляканий, він увпав. Дивиться  перед ним стоїть Божа Матір: «Прийми ці стигмати, візьми участь у Страстях Мого Сина. Він тебе про це просить». Брат Еліа повернувся до дарохранительниці. Став навколішки. Брати бачили, як його оточило світло. Протягом наступних восьми місяців він не міг погодитися зі стигматами. «Я молився, щоби Бог їх забрав, тому що я не заслужив їх. Щоб дав їх якомусь священику. Я просто звичайний брат»,  каже брат Еліа.

«Це не просте життя, бо він не хоче бути в центрі уваги. Крім того, він постійний об'єкт нападок диявола. Я сам бачив, як злий кинув його до стіни. Іншим разом, коли Еліа мив підлогу в церкві, раптом кинулися на нього всі лавки. Одного разу злий душив його, як змія,  розповідає о. Марко.  Еліа часто буває виснажений. Тоді Бог посилає до нього ангела. Якось він запитав Богородицю, чому він повинен все це терпіти. Вона відповіла: "Так ти визволяєш багато душ від пекла"».

 

Ісус живий

Чернець ховає стигмати під довгими рукавами білого габіту. Він не хоче викликати сенсацій. «Завтра мушу одягти сорочку з довшими рукавами», — каже брат Еліа. А о. Марко, бачачи моє здивування, коли Еліа показує рани, пояснює: «Стигмати відкриваються щоп'ятниці, вони будуть кривавити. Але по ньому нічого не буде видно, він завжди веселий».

1990 року Еліа вперше у Страсний Тиждень переживає страсті Христа. Все починається в Страсну П'ятницю вранці. Висока температура, Еліа втрачає сили. Після 14-ї години починає відчувати бичування, його спина кривавить. У нього підбиті очі та опухле обличчя, як у побитого Ісуса. Непритомніє після 15-ї години. Починає вмирати, як Христос. Це повторюється протягом 26 років.

«Як можна пережити агонію Христа?»  питаю я брата Еліа. «Я переживаю це спокійно, хоч і відчуваю біль. Це не для мене, а для людей. Тому що Ісус живий і справжній! Я в цей час не сам. Мій ангел-охоронець Лехітіель бере мене за руку і я відчуваю відділення душі від тіла. Я бачу, що відбувається з моїм тілом, збоку. Я відчуваю біль, але мені легше»,  відповідає стигматик.

Цілу ніч біля нього чергують його брати зі спільноти та священики і декілька мирян. Триває молитва. В цей час кілька разів міняють простирадла, просякнуті кров'ю. У Велику Суботу рани повільно зникають, увечері залишаються тільки стигмати. У Великдень, в неділю вранці, брат Ілля встає, ніби нічого не сталося. «Коли я сказав Ісусові "так", то не знав, що на мене чекає. Скажи Богу "так" у житті, а Він буде направляти тебе в невідоме і прекрасне. Це як із таїнством шлюбу. Говориш "так", але не знаєш, що на тебе чекає».

«Але Ви страждаєте»,  кажу я. «Страждання, пережите разом з Ісусом, змінює людину повністю. Це свого роду трансформація. Таким чином, Бог робить людину сильною»,  пояснює Еліа.

 

Не кричіть і не проклинайте

В останні вихідні кожного місяця до монастиря в Кальві в Умбрії з’їжджаються десятки автобусів. «Близько 1500 осіб за один день» ,  каже Фіорелла Туроллі, офіційний біограф брата Еліа (ангел вказав на неї брату Еліа як на людину, яка відкриє йому двері в багатьох місцях; Фіорелла написала біографію Еліа, що була перекладена багатьма мовами). «Еліа молиться над кожним, до пізньої ночі»,  додає вона.

Решту місяця він і його брати занурюються в тишу, в роботу. «Ora et labora». Кальві розташований за 100 км від Рима і за 100 км від Ассизі. Еліа, слухняний Богу, залишив орден капуцинів і вирушив у дорогу. Він досяг руїн монастиря, який заснував у часи св. Франциска один з його учнів, св. Бернард із Кальві. «Бог вибрав це місце для Елії, підкреслює о. Марко. Воно було заросле, в руїнах. Еліа і кілька братів спали під зірками. Еліа пішов просити єпископа про допомогу у відновленні монастиря. Але той сказав: "Якщо те, що відбувається навколо тебе, справа Бога, то Бог тобі допоможе, монастир відбудуй сам". На цей час ремонтні роботи наближаються до завершення. Монастир виглядає як середньовічна перлина. Еліа недавно отримав ще й 8-метрову статую Діви Марії. «Це має бути центр молитви, де можна перебувати день і ніч на адорації Ісуса, куди всі охочі зможуть приїхати і "відновити свою душу", додає Фіорелла. Зараз ми дуже мало молимося, а молитва необхідна, щоби залишатися в близькості з Богом».

Брат Еліа: «Молитва  це діалог, бажання бути з Богом. Не проси у Нього занадто багато, тільки те, що потрібно, що добре. 10 хвилин на день. Починай із цього».

До монастиря постійно приходять листи. З різних куточків світу. За підписом єпископа і проханням про свідчення. Еліа потім їде до єпископа Умбрії. Той, якщо погоджується на поїздку брата, виділяє йому священика або їде з ним особисто. «Брат Еліа вже був у Німеччині, Франції, Люксембурзі, Полінезії й тричі ми були в Індонезії, де мусульмани намагалися нас убити,  каже Фіорелла.  Бог хоче, щоб там постав будинок для сімей та дітей. Але ще не зараз»,  розповідає Еліа.

Брат Еліа ніколи не говорить про себе сам, його історію розповідає делегат єпископа. У Велічці (Польща) він сказав: «Ісус Христос живий! А ми? Чи ти і я живі? Скільки разів ти чув, як Він говорить з тобою у твоєму серці? Ти вслуховуєшся в це, чи тільки коли тобі подобається?» І ще: «Коли переживаєш кризу, Бог говорить тобі: Прийди, сядь і поговорити зі Мною. Якщо ти не говоритимеш, як Я тебе зрозумію?»

Еліа любить ставити запитання: «Молитва, це для вас прикрий обов’язок чи ви не можете дочекатися її?» І додає: «Ісус просить вас щодня молитися за хворих дітей, за тих, хто страждає». І ніжним голосом, але твердо: «Не кричіть у себе вдома, не проклинайте! Бо так ви допускаєте диявола. Розмовляйте зі своїми дітьми. Це найголовніше!» І, на кінець: «Ви знаєте, що таке людина без Бога? Вона загублена. Але з Богом не боїться нічого і нікого».

 

Пробачай і люби

На вівтар в саду францисканців у Величці відразу після причастя щохвилини забігає якась дитина. Тулиться до брата Еліа. Після Меси шереги людей  їх тут кілька тисяч  горнуться до стигматика. Еліа кладе руки на їхні голови, благословляє. Отець Белладеллі, який вісім років супроводжує створену братом Іллею спільноту Апостолів Бога (Apostoli di Dio, що чекає на повне схвалення Святого Престолу), йде поруч. У Еліа в очах радість. І світло. Він скромний, покірний. Він говорить мало, але по суті. «Я відповім на твоє запитання, а ти даси мені відповідь на моє. Згодна?» Він дивиться на мене допитливо і каже: «Чи ти можеш любити? Прощати? Чи завжди? Чи говориш щовечора своїм близьким: "люблю", "давай пробачимо одде одному"? Скажи». «Це найважливіше?»  питаю я. «Так. Ісус говорить сьогодні: любіть одне одного, вчіться цього. Не робіть одне одному зла, не ров’язуйте війн».

«Еліа, ми нетерплячі, ми хочемо знати вже зараз, що Бог хоче від нас. І коли Він прийде»,  кажу я.

Еліа дивиться на мене: «Твоя мама носила тебе дев'ять місяців, щоби народити. Потрібен час і терпіння, щоби відкрити Бога. Кожного дня бери в руки Євангеліє. Читай, і в один прекрасний день ти будеш проповідувати Його слово. І те, що любов це велич Бога. Ми не можемо любити і прощати, як Бог. Він гойдає мене, обіймає, носить. Чи ти віриш у Нього? Напиши це собі на аркуші паперу. "Я вірю". І побачиш, як багато зміниться. Credo — в цьому весь секрет. Повторюй це щодня. Але повторюй: "Я вірю в Бога"».

Церква супроводжує і спостерігає за братом Еліа. Ще коли чернець отримав стигмати, на прохання архиєпископа Умбрії Вінченцо Пальїні йому довелося їхати до Нью-Йорк. Там його мала дослідити комісія лікарів. Протягом декількох місяців його оглядали хірурги і психіатри. «Вони хотіли, зокрема, перевірити його видіння. Еліа постійно розмовляє з Христом і бачить Його, як я тебе. Ісус тоді сказав йому: "Не відповідай на їхні запитання, бо вони зроблять із тебе божевільного. Візьми фотоапарат і піди до найближчого храму. Сфотографуй білу стіну. Це буде доказ", — розповідає отець Белладеллі. — Психіатри покликали фотографів.  А у брата забрали камеру, щоби не обманював».

«Я пам'ятаю, що дали мені такий маленький, куплений у кіоску, одноразовий пристрій, — перебиває Еліа. — На стіні я побачив світло і почав робити знімки. І всі разом зі мною. І на фотографії я побачив Ісуса».

«Це Ісус, якого бачить Еліа, — о. Марко показує мені фото на своєму мобільному телефоні. — У всіх інших на плівці була біла стіна. Психіатри втратили дар мови. Дали спокій».

Фото Ісуса швидко облетіло світ. Воно нагадує картину, написана пензлем. Але якщо придивитеся до оригіналу уважно, то чітко видно, що це фотографія. «Ісус слідує за прогресом. Фаустині казав покликати художника, а брату — взяти камеру. Ця історія здається неймовірною. Як і муки, які відчуває Еліа, стільки страждань. Навіщо все це?» — питаю я отця Марко.

«Ми раціоналісти. Нам здається, якщо ми віримо і ми в Церкві, що страсті Христа є легендою. Минулим. А це реальність, яка триває досі. Бог, вибираючи таких, як Еліа, нагадує про себе. Ці вісім років, які я провів із братом Еліа і був свідком страждань, які він переживає, це для мене досвід живого Бога. Бог існує, і Він є для тебе, для мене. Еліа має багато дарів: зцілення, втіхи. Я бачив, як люди змінюють своє життя після зустрічі з ним. Він володіє даром білокаціі. Церква не забороняє йому проповідувати, зустрічатися з людьми. А це вже про щось свідчить». Отець Піо, який постійно супроводжує брата Еліа, сказав йому, що він повинен завершити його місію. І це справді так — двері, які були зачинені перед стигматиком із Сан-Джованні-Ротондо, відчиняються перед братом Еліа.

«Я лиш ослятко Ісуса, так називає мене Піо, — посміхається брат Еліа. — Але саме на ослятку Ісус в'їхав до Єрусалима…»

Йоанна Бонткевич-Брожек, Gość Niedzielny

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

стигмати

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

4149 4978 3481 8017

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: