Діалог, який ми називаємо екуменічним, – це діалог між християнами різних конфесій. Його мета – знайти спільні істини віри, сповідування яких могло би стати підставою нашої єдності у Христі. Натомість так званий міжрелігійний діалог – зовсім інша річ, тут у принципі не може бути жодних спільних істин віри. Такий діалог має на меті збудування міжрелігійного миру, але не утворення якоїсь еклектичної релігії, яка б усіх задовольняла.
На жаль, багато теологів – і передусім «християнських», які називають себе релігійними плюралістами, – не погоджуються з такою думкою, вважаючи, що спасіння є в кожній релігії, а тому християнство має «зректися своїх амбіцій бути світовою релігією» та відмовитись від ідеї Ісуса Христа як єдиного Спасителя. Серед таких теологів варто згадати П.Кніттера і Ж.Дюпюї.
Одним із джерел такої думки є книжка Р.Паніккара The Unknow Christ of Hinduism («Невідомий Христос індуїзму»). Згідно з думкою автора, Христос постійно був присутній в індуїзмі як мета й основа цієї релігії. Але, як з’ясовується, цей «Христос» не має нічого спільного з Ісусом, це є якийсь «космічний принцип життя», який ще зветься «Таємницею». «Таємниця» присутня в кожній релігії, але по-різному себе проявляє. Християни звуть її Христом, створюючи навколо неї конкретний міф; інші звуть її Крішною, Рамою, Ішварою або навіть Пурушею – хоч як називай, завжди це є безликий космічний принцип життя, якому людська фантазія надає різні обличчя. А якщо цей принцип присутній, значить, що він також діє – тобто спасає адептів цих релігій через їхні власні культи та вчення. Якщо далі йти за такою логікою, треба визнати, що такими «Христами» були також Ваал, Астарта, Молох, навіть Вельзевул.
Донедавна на Заході була поширена думка про можливість спасіння в інших релігіях (так само як думка про загальне спасіння). Ця ідея домінувала настільки, що дехто навіть вважав її офіційним ученням Церкви, аж нарешті декларація Dominus Iesus припинила подібні спекуляції.
Як маємо реагувати на такі ідеї? Звісно, бажати спасіння для кожної людини – це добре. Питання – як це реалізувати? Йти і проповідувати Євангеліє всім народам, як заповів нам Христос, або сидіти вдома, втішаючи себе думкою, що Христос і без нашого втручання вже присутній і діє в кожній релігії?
Замість того, щоб відродити в собі життєдайний дух правдивого християнства, «теологи загального спасіння» намагаються створити теологію спасіння без Христа, без Його Церкви. Звичайно, не будемо ставити межі Божому Милосердю. Але визнати, що спасіння, як його розуміємо ми, існує також в інших релігіях, ми також не можемо. І не тому, що ми шовіністи. В інших релігіях нема спасіння, бо вони самі так навчають. Ані з’єднання з абсолютом, ані нірвана, ані реінкарнація не мають нічого спільного з християнською ідеєю спасіння: з воскресінням і життям вічним. Істина – це не безформна маса, з якої можна ліпити все, що заманеться. Істина має своє ім’я – Ісус Христос, і «під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Діян 4,12).
фінансово.
Щиро дякуємо!
