Такі теми обговорюватимуться під час Другої Асамблеї Синоду Єпископів про Африку, що триватиме від 4 до 25 жовтня у Ватикані.
Від часу першого Синоду, присвяченого «чорному континенту», минуло вже 15 років. Статистика свідчить, що якщо раніше католики становили 14,6% африканського населення, то сьогодні – 17%. Значно зросла кількість священиків та монахів. Разом з тим, в окремих африканських регіонах й досі тривають війни, голод, там економічна криза й політична нестабільність. Як далі проголошувати Євангеліє в Африці – питання не тільки для місіонерів, а й для християнської спільноти всього світу.
Якою перед нами постає Африка напередодні Другої Асамблеї Синоду Єпископів? У Ватикані дедалі частіше згадують про позитивні зрушення у тих країнах Африки, де розбудовується демократична форма правління, особливо в Південній Африці, а також Анголі, Мозамбіку, Малаві, Зімбабве. Останніми роками зміни на краще з’явилися і в політичному житті Африки загалом. У своїй промові під час прийому вірчих грамот послів Намібії та Південно-Африканської Республіки (25 травня 2009 р.) Бенедикт XVI підтримав необхідність розширення представництва Африки у міжнародних асамблеях і організаціях, де інтереси народів і країн континенту «мають бути представлені в об’єктивний спосіб і враховувати африканський контекст, а не лише інтереси інших держав». Папа згадав про Намібію – молоду державу, яка досягла значного рівня демократії й мирного співжиття, що не так часто бачимо в інших африканських країнах, де тривають братовбивчі міжплемінні війни. Щодо ПАР Папа передусім наголосив, що ця країна може стати справжнім «авторитетом континенту», який сприятиме зусиллям сусідніх країн у досягненні стабільності та економічного прогресу. Сьогодні Африці бракує розвиненого внутрішнього ринку, який створив би сприятливі умови для розвитку місцевого виробництва та нині проблемного аграрного сектора. На додаток, континент жорстоко вразила енергетична криза. Бенедикт XVI особливо зосереджує увагу на проблемах зловживання психоактивними речовинами, міжетнічної напруженості й корупції: «Нестабільність та агресивність, зумовлені злиднями; безробіття і розпад сім’ї – все це робить актуальнішими зусилля урядів щодо вирішення цих проблем». Бенедикт XVI вказує, що необхідно працювати над залученням міжнародних інвестицій, розширенням можливостей для освіти, створенням нових робочих місць, головно для молоді.
Проте самого лише економічного чи технологічного прогресу недостатньо. Перша річ, на яку звертатиме увагу Синод, – примирення, за яким іде правосуддя і, нарешті, мир. Примирення – це євангельська цінність, яку проповідує сам Христос. Країни, що прийняли її, зараз перебувають на шляху розвитку в усіх сферах. Церква ж відіграє в цьому життєствердну роль, стаючи голосом тих, хто позбавлений права голосу. Промовляючи від імені вигнанців та пригноблених, Церква веде зранених до примирення. Спосіб, у який вона це робитиме, скоріше за все стане одним із найважливіших під час Асамблеї Синоду.
фінансово.
Щиро дякуємо!
