До Гелловіну 10…, 9…, 8…, 7…, … Зворотній відлік почався понад тиждень тому. Замайоріли плакати, змінився дизайн інтернет сторінок, по овочевих магазинах швидше за все почали гарячково скуповувати гарбузи, а по церковних крамничках – свічки, з прилавків позникали чорні гостроверхі капелюхи і чорні ж спідниці, панчохи і біжутерія, перелякані власники чорних котів поховали про всяк випадок своїх улюбленців подалі. Як кажуть, гряде шабаш, тремти хрещений люд!
Проте, спостерігаючи останніми днями за людьми навколо, починаю не на жарт хвилюватися, що при такій пасивності можна і не встигнути приготуватися до карнавалу нечисті! Хоча стоп, вчора бачила групку дівчат одягнених в стилі «а ля відьми», які заливаючись гучним сміхом з-під намальованих на щоках чорних блискавок, мандрували в поблизький клуб, де відбувалася костюмована вечірка. Отримала хвилинку тому смску від оператора, що мовляв Гелловін на носі, тож постав собі відповідну мелодію на телефон (ще не розібралася, чи то має бути дзвінок для принадження, чи для відлякування нечисті, але думаю вибір є). Ну і в принципі поки що все. Якось малувато, як на такий розрекламований захід?
Зате всі навколо не говорять ні про що більше і нічим більше не займаються як проблемою… могил і цвинтарів! Зібратися і поїхати, поприбирати, підмалювати, купити квітів і лампади, скласти список ні, не гостей, а померлих з родини, просто манія якась! І ніхто ані пари з вуст про жодні відьомські штучки, гарбузяні голови, мітли для польотів і подібні речі. То в кого ж тут Гелловін?
Можливо, те, про що говорю – банальність і поверховість. Зате наштовхнуло на певний роздум. Сучасний світ, так само, як світ початку Христової ери, чітко поділений на християн та поган. Живемо в одному світі, тими самими потребами і проблемами, постійно перетинаємося по роботі і так, по життю. Делікатно уникаємо питань про віру, щоб не виявити поганина серед нас, адже це не дуже коректно. А між тим, живучи в одному світі, світі поган і християн, живемо не разом, а паралельно! Я не живу у світі, який готується до Гелловіну, мій світ готується до свята Всіх Святих і спомину всіх померлих. Я живу інакше, хоч це не завжди легко зауважити навіть мені самій.
І ще одне запитання крутиться на язиці: чи не ми самі створили Гелловінське Чудовисько? Надавши йому змісту і форми численними розмовами, пасусами історичного характеру, надсерйозним пригадуванням підстав демонології, підлякуванням і відлякуванням від цього «свята». Чи не ми самі граємося в поганську гру, пропагуючи без потреби звичай, якого в нас ще немає, чужий звичай, про який поки що знає тільки молодь та й то в розважальній його версії? Звісно ж, Гелловін дає добру нагоду, майже ідеальний претекст до розмов про Зло, сатанинські сили, окультизм та магію. Але мені відтепер це «свято» даватиме привід подумати про «мій світ», «мої цінності», «моїх святих і померлих». А на вечірку в доброму товаристві можна й вирватися, навіть з гарбузом під пахвою і чорним кошеням в кишені, аби то все було зовнішнє і не витіснило того, що найважливіше в мені – приналежності до Христа.
_________________________________________________________
УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
