Єзуїт третього тисячоліття

о.Альфонсо Ніколас SJ на аудієнції у Святішого Отця

19 січня 2008 р. на XXXV Генеральній Конгрегації Товариства Ісуса новим Генеральним Настоятелем ордену єзуїтів був обраний іспанський богослов Адольфо Ніколас SJ. Він – сьомий числом іспанець, який став очільником Товариства, заснованого в XVI ст. Папа Бенедикт XVI одразу ж підтвердив цей вибір. З того часу минуло два роки – з якими викликами довелося стикнутися отцю-генералу?

Одразу після обрання новий Генеральний настоятель визначив найважливіше завдання, що стоїть перед Товариством Ісуса: «Єзуїт третього тисячоліття – це людина, яка провадить діалог зі світом і відповідає на заклик Папи, який чекає від нас участі та впливу майже на всі сфери життя суспільства: культуру, науку, освіту… Зважаючи на нашу популярність, нас критикуватимуть, неправильно тлумачитимуть; ми повинні попрощатися з різними зручностями, домашнім теплом і спілкуванням рідною мовою… Але, я певен, усе це є необхідне в ім’я служіння Церкві» (L’Osservatore Romano, 16 березня 2008 р.). При цьому (про це неодноразово згадував генерал, і про це ж ішлося в документах XXXV Генеральній Конгрегації), принциповим для єзуїтів залишається так звана четверта обітниця, що її складають єзуїти: «Через четверту обітницю все Товариство присвячує себе служінню наступникові Петра. Четверта обітниця, яку сам Ігнатій визначив як «наше джерело й головну засаду», виражає характерну межу Суспільства: повну готовність служити Церкві в будь-якому місці, хоч куди б нас скерував Папа». (ГК35 Декр. 4 Послух у житті ТІ. 30-31)

Інший аспект, про який закликає замислитися генеральний настоятель, – як вписати єзуїтську місію в реалії сучасного світу. При цьому, як наголошує Адольфо Ніколас, існують певні проблеми внутрішнього характеру: «На конгрегації обговорювалося питання про послух. Чому? По-перше, сам Папа Бенедикт XVI закликав нас до роздумів про послух, і, по-друге, той факт, що протягом останніх двадцяти років ми не раз ставили питання про послух у сучасному контексті» (L’Osservatore Romano, 16 березня 2008 р.). Справді, Конгрегація поставила перед генералом і всією єзуїтською спільнотою цю проблему: «Наша культура відзначена тенденцією до надмірної самодостатності та індивідуалізму, які ускладнюють шлях чернечого послуху. Надмірне прагнення до незалежності приводить декого з нас до різних проявів самодостатності й браку відданості, браку розсудливості при висловлюванні своїх думок, браку духу співпраці стосовно помісної Церкви ба навіть до несприйняття Церкви й Товариства» (ГК 35, 18; 20). Це питання є надзвичайно важливе, оскільки протягом останніх років науково-теологічна та суспільна діяльність кількох єзуїтів ставала предметом дослідження з боку Конгрегації віровчення. Достатньо згадати про найвідоміші справи: Йон Собріно SJ (2006 р.), Роджер Хайт SJ (2004 р.), Жак Дюпуа SJ (2001), Ентоні де Мелло SJ (1998 р.).

У цьому ж контексті варто подивитися на позицію о.Альфонсо Ніколаса SJ щодо так званої «теології визволення», положення якої є неоднозначні з погляду католицького віровчення. За повідомленням сайту Папського Східного Інституту (3 грудня 2008 р.), о.Альфонсо Ніколас SJ так висловився з цього приводу: «Смілива і креативна відповідь на кричущу несправедливість, що панує в Латинській Америці… Як і будь-якій теології, їй потрібен час, аби дозріти. Шкода, що вона не отримала «вотуму довіри» у суспільстві та їй швидко підрізали крила, не дочекавшись, поки вона навчиться літати. Потрібно дати їй час». Натомість Святий Престол щодо цього не такий оптимістичний. Нагадаємо, що у серпні 2009 р. виповнилося 25 років з дня виходу інструкції Конгрегації віровчення Libertatis nuntius, подписанної тодішнім її префектом Й.Рацінгером. У документі йшлося, зокрема, про те, що один з напрямків так званої «теології визволення» потрапив під вплив марксистської ідеології. І вже Папа Бенедикт XVI у грудні 2009 р. нагадав: «Суспільство ще має подолати розкол, що був спричинений діяльністю так званої «теології визволення» марксистського штибу… Його очевидні руйнівні наслідки все ще даються взнаки».

«Підтвердити у дусі святого Ігнатія Лойоли свою повну вірність католицькому віровченню, його правічній традиції насамперед у тому, що стосується Христа і релігії, теології визволення, різних сторін моралі статі та родини», – з такими словами Папа Бенедикт XVI звертався до XXXV Конгрегації єзуїтів. «Ми не є Церквою в Церкві: ми частина Церкви, невелика група, що служить їй. Ми вважали за необхідне наголосити на цьому аспекті нашого покликання ще раз, тим самим підкресливши наше підпорядкування Понтифікові. Чому це було зроблено таким показовим чином? Саме тому, що хтось у Церкві ставить під сумнів наш послух», – сподіватимемося, що ці слова отця-генерала Адольфо Ніколаса SJ послідовно втілюватимуться у життя.