Пастирське послання єпископа Леона Дубравського

З нагоди перегринації (урочистого паломництва) в Кам’янець-Подільській дієцезії мощей святого Максиміліана Кольбе

«Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині» (Йн 17,19).

У Вселенській Церкві переживаємо оголошений Папою Римським Бенедиктом XVI Рік священства. Покровителем цього року є св. Йоан Марія Віанней, який говорив: «Священство це любов Серця Ісуса». В Кам’янець-Подільській дієцезії зможемо краще пізнати і вшанувати ще одного святого священика, який молився: «О Непорочна, …використай мене всього … до якнайбільшого поширення Царства Найсвятішого Серця Ісуса». В днях від 20 – 21 березня 2010 р. в Кам’янець – Подільському будемо переживати День Захисту Життя і урочисто приймати реліквії св. Максиміліана Марії Кольбе, Шанувальника Божої Матері, люблячого Правду та людське життя.

Святий Максиміліан Марія Кольбе народився в Здунській Волі біля Лодзі 8.01.1894 р. і отримав на хрещенні ім’я Раймунд. Його батьки Юлій і Маріанна були ткачами і мали ще чотирьох синів, з яких двоє померло в дитинстві. Батьки св. Максиміліана багато разів змінювали місце проживання і праці, щоб запевнити сім’ї утримання і дати синам добре християнське виховання. Юлій і Маріанна Кольбе були людьми глибоко релігійними. В їхньому домі був звичай спільної молитви. В неділю і свята ходили усією сім’єю до храму. Коли Юлій працював в ткацькій фабриці в Пабяніцах, сини приходили до нього до праці перед тим як піти до школи і заміняли батька коло верстату, щоб міг в цьому часі піти до храму до Святого Причастя. Після повернення зі школи сини готували обід, бо мама приходила з праці пізніше. Хлопці мусили завжди говорити правду. За брехню матір гостро карала. Батьки вчили синів великої довіри до Матері Божої. Матір згадувала, що її син Раймунд часто молився сам перед домашнім вівтарем. Одного разу, коли непокоїлась чи він не захворів, розповів їй про свою зустріч з Матір’ю Божою: «Як мама мені сказала, що то з тебе буде, то я дуже просив Божу Матір, щоб мені сказала, що з мене буде. І потім, коли я був в храмі, то знову я просив, тоді Божа Матір мені показалась тримаючи дві корони: одну білу, а другу червону. З любов’ю на мене дивилась і спитала, чи хочу ці корони. Біла значить, що витриваю в чистоті, а червона, що буду мучеником. Я відповів, що хочу…в той час Божа Матір мило на мене споглянула і зникла».

Маріанна Кольбе дуже дбали про виховання дітей і прагнули, щоб принаймні один з синів став священиком. Як майбутнього священика бачили найстаршого – Франциска. Він однак не дійшов до священства, хоча прагнув, натомість Раймунд і Йосип стали священиками в ордені ОО. Францисканців. Завдяки добрій пам’яті і допомозі знайомого священика о. В. Яковського. Раймунд в 1904 р. став учнем Промислової Гімназії в Пабяніцах. В 1907 р. під впливом місії, які провадив в Пабяніцах провінціал францисканців зі Львова о. Перегрин Хачаля, Раймунд і Франциск вступили до нижчої духовної семінарії ОО. Францисканців у Львові. Роком пізніше доєднався до них молодший брат Йосип. Раймунд поглинає патріотичну атмосферу Львова. Прагне визволити Батьківщину з – під панування окупантів. Коли постановив піти до настоятелів і подякувати їм за навчання, щоб вступити до війська, в той час приїхала мама і сказала, що обоє з чоловіком постановили також вступити до ордену. Ця звістка розвіяла сумніви Раймунда що до власного покликання. 4.09.1910 р. розпочав новіціат в францисканському ордені. Під час облучин отримав ім’я Максиміліан. 5.09.1911 р. складає присягу Богу, що буде дотримуватися обітів ордену: чистоти, вбогості і послуху згідно правил св. Франциска Ассізького. В 1912 р. настоятелі вислали його на навчання до Риму. В Римі вивчає філософію на університеті ОО. Єзуїтів,в’я в колегії ОО. Францисканців. Обидва факультети закінчує докторатом. Під час навчання звернув особливу увагу на правду віри, яка проголошує, що Божа Матір була вільною від найменшого гріха, що любила Бога найбільшою любов’ю. 

Складаючи урочисті обіти 1.02. 1914 р,. прийняв ім’я Марія. Склав також акт повного віддання Божій Матері – Непорочній. Вслухаючись у слова Святішого Отця і споглядаючи виступи проти Папи Римського, які мали місце на вулицях Рима в 1917 р., разом із кількома співбратами засновує товариство Militia Immaculatae (Лицарство Непорочної). Метою товариства є: старатись про навернення і освячення всіх під опікою і за посередництвом Непорочної. Умовою приналежності є: віддатись цілковито Непорочній як знаряддя в Її руках. Брат Максиміліан отримав священницькі рукоположення 28.04. 1918 р. в Римі. Третю Св. Євхаристію пожертвував в намірі «про благодать апостоляту і мучеництва». В регламенті життя, який склав під час ре колекцій в 1920 р. написав: «Мушу бути якнайбільшим святим», а також: «Якнайбільша слава Божа через спасіння і якнайдосконаліше власне освячення і всіх, що є і будуть, через Непорочну». «Наперед виключений смертельний гріх або добровільно повсякденний». 

В липні 1919 р. о. Максиміліан повернувся до Польщі і розпочав виклади з філософії та історії у Вищій Францисканській Семінарії в Кракові. Організував кола Лицарства Непорочної серед клериків, священиків, а особливо серед молоді з гімназії і студентів. Мусів виїжджати на лікування з приводу поважної хвороби – туберкульозу. Коли число членів Лицарства Непорочної зростало повстала думка друкування часопису, який запевнював би єдність і формацію осіб, які належать до товариства. В першій половині 1922 р. видано перший номер «Лицаря Непорочної» в накладі 5 тисяч екземплярів. В десятому місяці існування о. Максиміліан переноситься до Гродна, де засновує друкарню нового часопису. Є тут видавцем і редактором, душпастирем і фізичним працівником.

Завдяки ревності о. Максиміліана про славу Бога і Непорочної, видавництво в Гродні швидко розвивалося. В 1927 р. наклад Лицаря Непорочної осягнув 65 тисяч екземплярів. В кінці того року з рідним братом о. Альфонсом і вісімнадцятьома братами ордену о. Максиміліан переносить видавництво до нового місця біля Варшави. Повстає тут центр Лицарства Непорочної названий Нєпокаляновом. О. Максиміліан постійно старався про те, щоб кожен був тут відданий без застережень Непорочній. Монахи живуть якнайскромніше в дусі св. Франциска і купують найновіші друкарські пристрої. Часописи продають якнайдешевше або роздають безкоштовно. Така довіра до Провидіння Божого не підвела. Пожертви надходили від людей доброї волі і видавництво постійно розвивалося. Нєпокалянув став найбільшим чоловічим монастирем на світі. Наклад «Лицаря Непорочної» в 1930 р. осягнув понад 343 тисячі екземплярів. Поширюючи честь Непорочної о. Максиміліан обороняв також найважливіші істини нашої віри між іншим істину про існування єдиного Бога – Творця світу. В одній із статей запитував: «Що подумати про людину, яка б твердила, що годинник сам випадково зробився і випадково вказує години? Далі вияснював: «….в природі маємо організми без порівняння майстерно збудовані…Чи отже можна твердити, що ці чудеса природи це випадок?…..Мусить бути якась перша причина ….і …це є Бог». 26.02.1930 р. о. Максиміліан разом із чотирма братами вирушає до Японії. Тут в Нагасакі організовує центр Лицарства Непорочної. Монахи отримують довіру місцевих мешканців із їхньою допомогою видають перший номер «Лицаря Непорочної» на японській мові вже через місяць після прибуття до Японії. О. Максиміліан прагнучи здобути світ для Христа через Непорочну думає про створення подібних місць в Сирії, Єгипті, Індії, Китаї, а також в країнах Європи і Америки. В 1936 р. вибраний настоятелем польського Нєпокалянова.

Як головний редактор часопису Лицарства Непорочної і світовий директор цього товариства о. Максиміліан старався про поглиблення любові до Бога і ближніх через Непорочну, а також про збільшення накладу видаваного часопису і створення нових назв. Окрім «Лицаря Непорочної», який в 1938 р. осягнув 1 мільйон накладу, також видавали «Лицар» для молоді, а також щоденно газету «Малий Щоденник», календар, «Малий Лицар Непорочної» для дітей і «Лицар» на латинській мові для духовних по всьому світі. О. Максиміліан планував створення радіостанції і летовища. Нєпокалянув був в повноті розвитку, коли почалася ІІ світова війна. 19.09. о. Максиміліан разом з 34 братами заарештовані і вивезені насамперед до концентраційного табору в Лямсдорфі, потім в Амтіц і в кінці до Остшешова. Вважав, що вони там потрібні, щоб уділяти моральну і фізичну допомогу співв’язням. Коли мали їх звільнювати, запропонував, щоб залишились там, а за них додому випустили інших. Повернулися однак до Нєпокалянова в урочистість Непорочного Зачаття 1939 р. Після повернення о. Кольбе впровадив цілоденну адорацію Пресвятих Дарів. Монахи почали піклуватись багатьма людьми, яких викинули з домів, серед яких було багато євреїв. В монастирі знайшли захист, їжу і людське тепло. О. Максиміліан отримав дозвіл на видання подвійного номеру «Лицаря Непорочної». В статті під назвою «Правда» писав: «правдою є наприклад, те що я ці слова, що зараз пишу, а Ти, Дорогий Читач, їх читаєш… Коли б хтось хотів заперечити…то не правда зміниться, але той, хто заперечує спотикнеться…хоча б навіть всі люди по всьому світі твердили, друкували, знімали фільми і присягали і то цілими віками, що ані я тих лінійок не писав, ані Ти ж їх не читав, то і це все разом не змогло б ані трохи надламати з граніту правди… І навіть Господь Бог жодним чудом не перекреслить…правди, бо Він – власне є Суттєвою Правдою. – Що за сила правди! Міць нескінченна, Божа». Німці швидко переконалися, що головний редактор не сприйняв їхню брехню і насилля. 17.02.1941 р. о. Максиміліан разом з 4 отцями заарештований і посаджений до в’язниці варшавського Гестапо на Павяку. Тут був дуже часто зневажений, бито його і скалічено тому, що любив Розп’ятого Христа, візерунок якого носив завішений на розарію коло ряси. В цих умовах зорганізував великопісні реколекції для в’язнів. 28.05.1941 р. був перевезений до концентраційного табору в Освєнціі. Отримав номер 16670 і участь до винятково погано трактованої групи священиків. Часто битий більше від інших вибирав найгірше місце для сну. Підтримував тих хто падав на духу, вливав в серця віру в Бога і надію. Жертвував всім молитву, а тим, хто цього прагнув уділяв священницького розрішення. Віддавав свою порцію хліба. Виснажений голодом і тяжкою працею, побитий до непритомності був перенесений о. Максиміліан до лікарні табору. Тут вносив спокій, радість духа і довіру. «Для Христа я готовий ще більше страждати. Непорочна є зі мною. Вона мені допомагає» – казав. Тому написав єдиний лист з Освенціма до матері, в якому між іншим були слова: «Будь, Дорога Мамо, спокійна за мене і про моє здоров’я, тому що коханий Бог є в кожному місці і з великою любов’ю думає про всіх і про все». В другій половині 1941 р. о. Максиміліан проголосив свою останню проповідь. Казав, ким є Непорочна для Осіб Пресвятої Трійці і для людей. Кілька днів пізніше з табору втік один з в’язнів. Згідно приписів табору десять інших засуджували за це на голодну смерть. Один з вибраних на смерть закричав: «дуже шкода мені дружину і дітей, які стануть сиротами». Відразу о. Максиміліан став перед комендантом табору, вказав на того в’язня і сказав: «Я католицький польський священик, я старий, хочу померти за нього, бо він має дружину і діти….». таким способом врятував життя в’язню, який називався Франциск Гайовнічек. Замість нього св. Максиміліан пішов до бункеру, де молився з помираючими від голоду. 14.08.1941 р. у вігілію урочистості Успіня Пресвятої Діви Марії був добитий уколом з отрутою. 17.10.1971 р. Папа Римський Павло VI оголосив його блаженним, а 10.10.1982 р. Папа Римський Іван Павло ІІ оголосив його святим. Слуга Божий Іван Павло ІІ під час подячної Св. Євхаристії за канонізацію в Нєпокалянові 18.06.1983 р. сказав: «Максиміліан Кольбе був….. священиком. Щоденно звершував в сакраментальний спосіб тайну відкупительної смерті Христа на хресті… Разом з тайною євхаристійної чаші дозрівала в ньому ця година освєнцімського рішення: «Чашу, яку дав мені Отець, – чи не мав би я її пити?» (Йн 18, 11). І випив – випив до дна цю чашу, щоб засвідчити перед світом, що любов є міцніша ніж смерть. Світ потребує цього свідоцтва, щоб скинути пута цивілізації смерті, яка в деяких моментах сьогодення особливо відкриває своє грізне обличчя…Дозрівання в любові, яке наповнило ціле життя о. Максиміліана…було особливим способом пов’язане з Непорочною Господньою Слугинею». Писав:»Стараймося завжди щораз більше ….наближатись до Непорочної, таким способом наблизимось щораз більше до Найсвятішого Ісусового Серця, до Бога Отця, до цілої Пресвятої Трійці…» (Лист, 6.04. 1934 р.)

Св. Максиміліан відданий Непорочній як знаряддя в Її руках виконав слова Христа: «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як вас полюбив! Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йн 15, 12 – 13) і «Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині» (Й н 17, 19).

Слуга Божий Йоан Павло ІІ, віддаючи світ і Церкву Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії 13. 05. 1982 р., молився у Фатімі: « Силою цього «віддання у посвяту» учні всіх часів покликані бути активними учасниками справи спасіння світу, щоб доповнити те, чого бракує скорботам Христовим, заради добра Його Тіла, що ним є Церква (Кол 1, 24). Мати Христа…. О, як же глибоко ми відчуваємо потребу в єдності з Христом віддати себе за людство і світ, за наш сучасний світ!»

Приклад св. Максиміліана є для нас закликом, щоб ми віддали себе Божій Матері – Непорочній і в єдності з Її Сином – Христом пожертвували себе, щоб рятувати людське життя і сім’ю. Нагодою до цього буде в нашій дієцезії День Захисту Життя, який відбудеться 20 – 21.03.2010 р. в Кам’янець – Подільському і буде поєднаний з прийняттям реліквій св. Максиміліана. Під час цього дня будемо особливо молитись в намірах руху «Євангелія Життя». Приєднаймося молитвою і жертвою до справи рятування людського життя, подружжя і сім’ї, щоб колись могти почути разом зі св. Максиміліаном запрошення Христа до Царства Божого і слова: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили»(Мт 25, 40).

На цей час відвідин уділяю всім апостольського благословення.

Єпископ Леон Дубравський
Ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії

Кам’янець-Подільський, 25 лютого 2010 року

Це пастирське послання слід прочитати в III Неділю Великого Посту

Прийняття реліквій св. Максиміліана в Кам’янець-Подільській дієцезії 18 – 21 березня 2010 р.

18 березня – прийняття мощів в парафії Непороного Зачаття ПДМ у с. Мурафа
19 березня – прийняття мощів в парафії Непороного Зачаття ПДМ у с. Писарівка.
20 березня – прийняття мощів в кафедральному храмі Свв. Ап. Петра і Павла у м. Кам’янець-Подільський.
21 березня – прийняття мощів в парафії Св. Войцєха у смт. Гвардійське

20 Березня – Прийняття мощів і день захисту життя у Кафедральному храмі свв. Ап. Петра і Павла у м. Кам’янець-Подільський

10.00 – Реєстрація учасників
11.00 – Конференція про св. Максиміліана – Шанувальника Непорочної і Захисника життя
12.00 – Розарій в намірах Руху «Євангелія Життя»
13.00 – Обід
15.00 – Коронка до Божого Милосердя і Хресна Дорога в намірах Руху «Євангелія Життя» зі свідоцтвами про збереження життя
18.00 – Свята Євхаристія із вшануванням реліквій св. Максиміліана
20.00 – Вечеря
21.00 – Фільм про св. Максиміліана
22.00 – 8.00 – Адорація Пресвятих Дарів в намірах Руху «Євангелія Життя»
8.00 – Свята Євхаристія. Закінчення «Дня Захисту Життя»

Новенна за заступництвом св. Максиміліана

(11 – 19 березня)

1. Молитва на кожен день Новенни

Святий Максиміліане, запалений любов’ю Бога, опромінений світлом Непорочної Діви, вказував Божому народу різні форми апостольства для перемоги добра і для поширення Божого царства по всьому світі; випроси нам світло і силу, щоб ми могли чинити добро і притягувати інших до Христової любові. Випроси у Господа благодать для нас, щоб ми огорнуті тим самим запалом любові, вірою і вчинком могли свідчити про Христа серед наших братів і дійти разом з Тобою до посідання Бога у вічній славі. Амінь.

Отче наш….. Радуйся Маріє………Слава Отцю……..

О Маріє без гріха зачата, молись за нас, які до Тебе прибігаємо, і за всіма, які до Тебе не прибігають, а особливо за ворогів святої Церкви і довіреними Тобі.

2. Дні Новенни

Перший день (11. 03)

«Щоб в нашій душі розквітли квіти чеснот, повинні бути зігріті теплом Непорочної Матері» (Св. Максиміліан).

Святий Максиміліане, візьми наші родини в свою опіку і заступайся за них, щоб розвивалися в них чесноти любові Бога і ближніх.

Другий день (12.03)

«Стараймося щораз більше поглиблювати любов до Непорочної і до Неї постійно звертатись як діти до Матері» (Св. Максиміліан).

Святий Максиміліане, який добровільно пішов на смерть, щоб діти не стали сиротами, заступайся за нас і допоможи нам бути Божими дітьми.

Третій день (13.03)

«Людина прагне бути великою, мудрою, багатою, славною, щасливою, люблячою і любленою. Але жодне щастя цієї землі її не наситить, коли ж прагне самого Бога» (Св. Максиміліан).

Святий Максиміліане, мудрий і радісний, випроси нам цю ласку в Бога, щоб ми вміли вибирати правдиве добро і радіти ним.

Четвертий день (14.03)

«Провидіння Боже в своєму нескінченному милосерді через Непорочну прислало в критичній для мого покликання хвилині маму до розмовниці. І так порвав Господь Бог всі диявольські сіті» (Св. Максиміліан).

Святий Максиміліане, Твоїй опіці довіряємо вибір стану молоді. Ти ж пройшов труднощі і вагання, отже їх зрозумієш і допоможеш. Прошу Тебе про це дуже покірно.

П’ятий день (15.03)

«Період теперішньої праці це час приготування до майбутньої боротьби під проводом Непорочної. Даремно наповнювали б голови різними, гарними і потрібними знаннями, коли б забракло внутрішнього, дитячого стосунку до Непорочної» (Св. Максиміліан).

Святий Максиміліане, Ти ж так добре розумів значення науки, допоможи дітям та молоді в навчанні для добра їхніх душ, Церкви і Батьківщини.

Шостий день (16.03)

«Любімо Непорочну практично добрим виконанням своїх обов’язків, бо це Її воля, воля Господа Ісуса» (Св. Максиміліан).

Святий Максиміліане, збуджуй наші бажання до старанного і радісного виконання нашої праці і стережи нас від легковажного ставлення до наших обов’язків.

Сьомий день (17.03)

«Коли любов нас огорне і проникне, то жертви стануть потребою душі. З жертви народжується духовна радість» (Св. Максиміліан).

Через Твої руки, святий Максиміліане, жертвую Непорочній наші труди і страждання. Допоможи нам їх зносити.

Восьмий день (18.03)

«Молитва і передусім молитва є добрим знаряддям в боротьбі за вільність і щастя душ.» (Св. Максиміліан).

Взірець доброї молитви, святий Максиміліане, допоможи нам мудро використати дар молитви для освячення власної душі і душ ближніх.

Дев’ятий день (19.03)

«Хто любить жертовно Непорочну, той спасеться, освятиться і іншим до освячення допоможе» (Св. Максиміліан).

Святий Максиміліане, який на протязі всього життя аж до героїчної смерті пройшов з Непорочною, допоможи і нам щасливо перейти до вічності під опікою Непорочної Матері. Царице Неба, оживляй в нас віру у воскресіння і вічне життя.

Літанія до святого Максиміліана

Киріє елейсон,
Христе елейсон,
Киріє елейсон,

Христе, почуй нас,
Христе вислухай нас.
Отче з неба Боже, помилуй нас!
Сину, Відкупителю світу Боже,
Духу Святий Боже,
Свята Трійце, єдиний Боже,
Свята Маріє, молись за нас!
Непорочна Посереднице благодатей,
Святий Максиміліане,
Возлюблений в Бозі,
Люблячий молитву,
Витривало зберігаючий чесноту чистоти,
Героїчно послушний настоятелям,
Реалізуючий Духа вбогості і простоти,
Живучий в зреченнях і покуті,
Вірний ідеалу євангельської досконалості,
Відданий на власність Непорочній,
Мужній Лицарю Непорочної
Творець Лицарства Непорочної,
Апостоле чудесного медальйона,
Проголошуючий Євангеліє за допомогою радіо і преси,
Палаючий прагненням здобуття світу для Непорочної,
Місіонеру Японії,
Прагнучий мученицької смерті,
Непохитний в довірі,
Люблячий ворогів,
Мужній в зношенні зневаг і страждання,
Душпастирю співв’язнів,
Жертво героїчної любові ближнього,
Стертий на порох для Непорочної,
Увінчаний двома коронами,
Мученику Осьвєнціма,
Славлений по всьому світі,
Покровителю тверезості,
Покровителю сімей,
Покровителю наших важких часів,
Великий заступнику в Бога,

Агнче Божий, що береш гріхи світу, прости нас, Господи.
Агнче Божий, що береш гріхи світу, вислухай нас, Господи.
Агнче Божий, що береш гріхи світу, помилуй нас.

Л. Ніхто немає більшої любові.
В. Від того, хто віддає життя за своїх друзів.

Молімося. Всемогутній, милосердний Боже, Ти розпалив святого Максиміліана такою любов’ю до Непорочної, що став Її великим лицарем і знаряддям до поширення Твого царства. Розігрій і наші серця жертовною любов’ю до Марії, щоб ми наслідуючи Її приклад і підтримані Її допомогою служили Тобі в наших братах і таким способом виконали найбільшу заповідь. Через Христа Господа нашого. Амінь.

The Dioceses Camenecensis in Ukraine