Коли гортаєш сумні сторінки історії України першої половини ХХ століття, перед очима виникають обезлюднені майдани її сіл і міст, де колись стояли Божі храми, зруйновані в ім’я «торжества» атеїзму руками вандалів, знищені цвинтарі та духовні пам’ятки. І запитуєш себе: чому з таким варварським завзяттям більшовики перетворювали у попіл і руїни собори, чому так безкарно грабували храми і вивозили з України духовні реліквії, чому бульдозери змітали з лиця землі могили і цілі цвинтарі героїчних предків, пам’ять про яких народ завжди глибоко зберігав у своїх серцях?
Радянська влада мала на меті стерти пам’ять про минуле, щоб народ забув, хто він є, від яких дідів і прадідів походить. І крається серце від того, що на твоїй рідній землі вкорінювався бур’ян безбатченків і манкуртів.
Здавалося б, часи змінилися. Але безбожників, котрі по-варварськи грабують храми, на жаль, вистачає. Тільки останніми роками у нашому районі обкрадено не одну церкву. І вже двічі ця гірка доля спіткала храм Верховних апостолів Петра і Павла у селі Залуква.
Першого разу зловмисники виявились делитантами, полакомились на гроші, а старовинну ікону, яку прихопили з собою, викинули в кущі.
Вдруге проникнення до Залуквянської церкви сталося вже у цьому році в ніч з 1 на 2 травня. Цього разу мета злодіїв була визначена конкретно. З храму зникли два стародруки Євангелія, які датуються ХІХ століттям.
За фактом скоєння крадіжки порушено кримінальну справу. Зараз правоохоронці проводять слідство, перевіряють осіб, причетних до подібних злочинів.
Що саме думали крадії, грабуючи храм, залишається тільки здогадуватися. А от як до цього ставиться церква, я запитав у декана Галицького деканату УГКЦ отця – мітрата Василя Завірача.
– Кожній людині властиво в чомусь помилятися. Ми молимося, щоб Господь послав цим людям прощення. Дай Бог, щоб це був останній поганий вчинок у житті цих людей. Буває, що саме через такі вчинки Господь приводить їх до себе. Можливо, й цього разу станеться таке диво.
Зниження життєвого рівня населення України породило злочинців, які, не маючи ні моральних, ні релігійних принципів, чинять аморальні справи, вдосконалюють методи викрадання та знаходження каналів збуту церковної старовини. Те, що для віруючих людей віками становило найбільшу святиню, перетворилося на предмет нівелювання людської гідності і стало способом швидкого збагачення перекупників.
Мабуть уже настав час багатим любителям антикваріату та поціновувачам спадщини задуматися, яким чином старовинні речі потрапляють на ринок? Хоч, зрештою, я впевнений, що вони про це добре знають, проте не бояться Божої кари. Та це до пори, до часу…
фінансово.
Щиро дякуємо!
