Наша Церква надзвичайно багата на різні згромадження, рухи, спільноти. Все це утворює багатий хор, де кожен може віднайти свій голос, проспівати свою партію. Сьогодні ми говоримо з сестрою Регіною Антонґченко SSpS про те, з чого складається служіння служниць Святого Духа. Ким вони є? Яку партію співають у нашому хорі?
Яка харизма сестер? Що ви робите?
Наша повна назва – Місіонерське Згромадження Сестер Служниць Святого Духа. Отже, нашою харизмою є місіонерська праця у широкому розумінні цього слова. Нині кількість сестер становить приблизно 3300; ми працюємо в 46 країнах світу.
З волі нашого Засновника, проповідь Євангелія є нашим першочерговим завданням. Відкритий на обставини та потреби часу, отець Арнольд прагнув, щоб ми працювали на місіях – там, де служіння жінок буде потрібне у сферах християнського милосердя, освіти чи духовної підтримки. Парафразуючи наші Конституції, можна сказати, що, зберігаючи вірність традиційним завданням, ми готові шукати нових напрямків праці, щоб відповісти на потреби Церкви та її місії в сучасному світі.
Таким чином, наша праця це:
– душпастирство: пасторальна праця при парафії (катехизи, біблійні групи, групи молоді, дорослих, людей похилого віку тощо), підготовка катехитів;
– у галузі освіти: вчителі, адміністратори;
– у медицині: лікарі, медсестри, духовна опіка хворих і вмираючих;
– соціальні програми: стосовно дітей вулиці, проституток, ВІЛ-інфікованих, праця з жінками (організація шкіл домашнього господарства, дрібного виробництва), сиротинці; допомога корінним мешканцям (indigenous people): організація шкіл, допомога у самоврядуванні, підготовка лідерів.
Одним словом, наше завдання полягає у тому, щоб бути готовими вирушити всюди, куди нас висилають, хоч би це вимагало від сестри пожертвувати батьківщиною, рідною мовою та культурою. Ця готовність є істотною рисою нашого місіонерського покликання.
Наскільки зараз актуальні місії? У яких країнах мали б бути?
Місії завжди є і будуть актуальні! (Посміхається.) А щодо країн… Місіологія каже, що місіонерські країни – це ті, де люди не чули про Христа. Але, на мою думку, кожна країна, навіть із тисячолітньою традицією християнства, потребує проголошення Євангелія. Щодо нашого Згромадження, то ми керовані таким принципом: нагальна потреба; і немає нікого іншого, хто б це зробив.
Яке завдання сучасної місії?
Воно нічим не відрізняється від того, яке було 100 чи 200 років тому – проголошення спасенної любові Триєдиного Бога.
Нині місіонери більше стараються зрозуміти культуру, традиції, вірування народу. Церква намагається уникати тріумфалізму, більше усвідомлюючи, що вона покликана служити народам. Змінився також спосіб євангелізації, є змога використовувати мас-медіа, Інтернет (до речі, наші сестри задіяні також у підготовці радіопрограм та кінофільмів на релігійну тематику). Звичайно, використовуються і «традиційні» методи – катехизація, зустрічі, проведення реколекцій, днів зосередження, інші пастирські заходи.
Ви були на місії на Філіппінах. Чи відрізняються потреби філіппінців від потреб українців? І де Вам легше працюється?
Мій досвід незначний – всього 2,5 роки, які я вважаю великим даром для себе. Хоч як дивно це прозвучить, потреби цієї далекої азіатської країни мало чим різняться від клопотів українців: економічна і політична криза, великий рівень корупції, кращі фахівці залишають країну заради більшого заробітку за кордоном… Церква на Філіппінах намагається шукати відповіді на ці питання. Слід сказати, що там участь локальної Церкви в різних соціальних проектах дуже активна.
Філіппінці загалом дуже привітні й життєрадісні люди, відкриті на Бога та іншу людину. З радістю і запалом беруть участь у святах і урочистостях – на процесіях завжди натовпи людей. Багато з них охоче служать як лектори, співають у хорі, допомагають у прибиранні храму, організовують різні соціальні заходи для найбідніших. Але, попри повні храми в неділі, це все одно 20-30% від загальної кількості католиків. Великою проблемою стають різноманітні секти, а також конфлікти з мусульманським населенням на півдні країни. Загалом можна сказати, що церква на Філіппінах стоїть перед завданням і викликом нової євангелізації, щоби вказати на Христа, Який допоможе віднайти сенс, радість і мир.
Де легше працювати? Важко сказати. За цей короткий час я таки встигла прив’язатися до людей і до країни загалом. Почала глибше розуміти їх культуру. Тож виїхати звідти було важко. Навіть і зараз я ловлю себе на думці, що сумую за тими, кого там залишила.
Щиро дякую за розмову!
фінансово.
Щиро дякуємо!
