Зустрілися Сонце з Місяцем і почали сперечатися, чиє Небо краще. Балакали собі, балакали, аж доки не з’явилася Зіронька і не сказала: «Схаменіться, хлопці! Ви ж бо на одному Небі сяєте!»
Така алегорія спадає на думку, коли чую про гарячі точки. Так якось склалося, що різні міжетнічні конфлікти увійшли у моє життя разом з часом дорослішання: Тбілісі, Нагорний Карабах, Придністров’я, Ташкент… А потім закінчилася школа і закінчився Радянський Союз. Здавалося, як чудово! Україна! Така мирна! Країна гречкосіїв і плугатарів. Мир та спокій. Ядерну зброю віддали. Атомні станції закриваємо. Кому до нас яке діло?!
Та одна поїздка до Криму розвіяла такі дівочі романтичні ілюзії. Коли я поспілкувалася з кримськими татарами, то стало мені прикро і болісно за слов’ян. Господар, де я мешкала, не розділяв, де українці, а де росіяни – «слов’яни» казав, і його невістка також. Вийшло, що двотижнева відпустка перетворилася на польове дослідження… взаємин, татарсько-слов’янсько-узбецьких. Бо слухала я розповіді і про життя в концтаборі у Ташкенті, і про те, як їх із Криму виселяли, і про те, як гнали з Узбекистану, і як не давали ані землі, щоб будуватися, ані роботи, коли повернулися у 1990-х.
Ще там у вітальні стояв великий телевізор, а на даху сателітна тарілка, і телебачення було… так, турецьке і турецькою мовою. Спілкувалися ми російською, хоча мої господарі казали: «Ми за Україну, і дуже добре, коли українці говорять по-своєму, як ми. Якщо дітей не навчимо рідної мови вдома, то вони її не знатимуть». Саме так казала і моя мама, коли її сусіди питали: «Зачем ти учіш єйо етому язику?» Тоді я зрозуміла, наскільки ми близькі чи, може, й однакові.
Кіпр, де Папа Бенедикт XVI перебуває в ці дні, 4-6 червня, – колиска цивілізації. Багатюща культура, сонце, море, безліч ресурсів, і стільки болю. Слухаєш одну сторону – співчуваєш, слухаєш іншу – також є рація. Люди гостинні, теплі й привітні. Їжа смачна. Музика красива. І Небо спільне. Можливо, це Небо і має стати точкою відліку нової історії. На прапорі ЄС зорі, але, може, все складеться, коли дивитися вище. Дивитися на Небо, а потім на море, ласувати виноградом або вином – кому що до вподоби, і шукати добро всередині себе та Іншого.