Святе Письмо – це книга, створена багатьма людьми під Божим натхненням. Творці жили в різні історичні періоди та у різних місцевостях, тому спасительна наука, яку об’явив Бог, представлена у Святому Письмі багатьма книгами.
Незмінна кількість книг Святого Письма – це Біблійний канон. До канонічних книг Старого Заповіту належить 46 книг. До Нового Заповіту – 27. Усього – 73 книги. Як формувався цей канон та за якими принципами відбиралися книги? Це дуже складне питання, яке вимагає проаналізувати хід історичних подій, щоб зрозуміти, як Боже провидіння керувало цим процесом. Залишмо це для спеціалістів.
Кожен уважний християнин, який читає Біблію, бачить, що багато інформації, яку надає нам Церква, не завжди можливо знайти в Святому Письмі. Це стосується насамперед багатьох Богородичних свят. Господь Бог у Своїй премудрості зволив приховати інформацію про дитинство Ісуса Христа, про земне життя та останні дні Пречистої Діви Марії. Деякі люди без належної покори сприйняли такий Божий промисел, тому вирішили самотужки заглянути крізь пелену тайни та розповісти про ці моменти з життя Діви Марії та Божого Сина. Такі спроби спричинили виникнення апокрифів – релігійних легенд про життя Богородиці та дитинство Ісуса. Автори апокрифів, як правило, були невідомі та дуже часто називалися іменами апостолів, мабуть, для більшого авторитету цих розповідей. Та під якими б іменами автори не приховувалися, ці книги не можна вважати канонічними, тобто такими, які написані під Божим натхненням. Можливо, авторами цих легенд керували сильні релігійні емоції, але вони виявляли лише свої думки та почуття, а не Божі. А ще варто звернути увагу на той факт, що в період формування багатьох апокрифів панували дуже небезпечні руйнівні єресі, тому можна говорити й про те, що творцями були єретики. Отже, апокрифи не можуть мати для нас велику богословську цінність. Їх потрібно розглядати обережно та чітко відмежовувати від текстів Святого Письма. Хоч деякі твори мають історичну вартість: з однієї Богородичної розповіді ми дізналися імена батьків Марії – це Йоаким і Анна.
Природа Біблійного натхнення
Біблійне натхнення – це безпосередній вплив Бога на розум та волю людини, у процесі якого вона пише не те, на що спроможна, а те, що хоче Господь. Наслідком такої дії стала книга- Святе Письмо, головним творцем якої є Бог, а підпорядкованим автором – людина.
Чи можна стверджувати, що під час натхнення Бог послуговувався Біблійним автором, ігноруючи можливості розуму та свобідної волі людини? Звичайно, ні. Всевишній створив людину, наділивши її розумом та свобідною волею, щоб вона мала здатність Бога пізнати, Його любити, та Йому служити. Бог, надихаючи автора до написання, не забирав свобідної волі та не вносив у людський розум незвичні екзотичні знання. Що ж було насправді? Богослови різних епох намагались прокоментувати цей таємничий процес. Господь не забирав творця з того місця, де той жив, не наповнював думки якоюсь незвичною інформацією, а тільки просвічував розум, даючи людині можливість писати так, як вона сама здатна, але про те, що хоче Бог. Біблійні автори писали для тогочасних читачів зрозумілою мовою, приховуючи в ній спасительні об’явлені Богом правди. У момент натхнення на людину не чинився тиск, який би перекреслював свобідну волю, натомість на неї впливав імпульс, який запрошував до участі в Божому промислі – здійснити велику місію.
Коли автор починав писати Святі тексти, Бог йому в цьому асистував, остерігаючи від помилок. Звичайно, що мова йде не про граматичні помилки чи про недостовірну наукову інформацію, а про правдиве пред’явлення спасительних істин, які зволив оголосити Бог людині для її спасіння. Кожен, хто читає Святе Письмо, може зауважити, що фізичні природні явища пояснюються примітивною мовою. Людина описувала те, що бачила, і не супроводжувала дані науковими поясненнями, цього від неї не вимагав Бог, цього вона не могла зробити сама, оскільки наукове трактування багатьох природних явищ з’явилося набагато пізніше періоду формування біблійних розповідей. Бог прагнув передати людству ті правди, які б допомогли знайти вічне спасіння, а не розкрити наукові глибини. Тут варто згадати слова Нашого Господа Ісуса, якими Він звернувся до Своїх апостолів: «Ідіть та навчайте всіх людей, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа». Зауважте, Христос не давав наказу своїм учням навчати людей фізики, хімії, математики, а дав наказ навчати їх тих правд, які ведуть до життя з Богом, в Трійці Святій єдиному. До такої ж місії були покликані біблійні автори, вони представляли людству спасительні правди.
фінансово.
Щиро дякуємо!
