В Україні є чимало релігійних організацій, спільнот і усі вони намагаються тягнутися до Бога. «Українська молодь – Христові» – одна з найстаріших, найвитриваліших організацій цього типу, яка відзначається не лише христоцентричністю, але також є осередком виховання саме української молоді.
Проте ніхто краще не розповість про суть і специфіку організації, ніж самі умхівці.
Що найбільше подобається в УМХ, а що хотілося б змінити?
Роман (9 років в УМХ, львіський осередок):
Мені подобається те, що ця спільнота посвячується Ісусові Христові. Тут є і молитва, і товариські стосунки. Спільнота динамічна, тому, фактично, їй завжди притаманні зміни. Намагаємося щось робити і весь час щось краще, щось нове. Експериментуємо, влаштовуємо різні зустрічі та різні акції. Тільки хотілося б, щоб спільнота була більш комунікабельною, щоб завжди приймала і оберігала нових людей, які приходять, була більш відкритою на них.
Наталя (8 років в УМХ, львівський осередок):
Добре, що є спільні зустрічі, приходить брат чи отець, який їх проводить. Також подобається, що проводяться різні акції (наприклад, похід в сиротинець чи акції громадського характеру). Щодо змін, то я б хотіла, щоб більше залучати нових людей, адже зараз направду бракує цієї кількості і єдності. Є момент, коли утворюється спільнота в спільноті. Так буває, звісно, в багатьох спільнотах, але все ж таки – це проблема. І ще я б не ставила б не акцентувала так сильно на тому, що ми греко-католицька організація, але більше на міжконфесійності. Хочеться більше діяльності, тому що зараз дуже багато речей УМХ робить сама для себе.
Надія (9 років в УМХ, самбірський осередок):
Мені дуже подобається згуртованість. Молоді люди забувають себе, щоб допомогти іншим. І це притягує як магніт. Щодо змін, то треба налагодити дисципліну, бо інколи трапляються запізнення, які вибивають з колії.
Наталя (4 роки в УМХ, луцький осередок):
В цій організації люди можуть самореалізуватись, знайти Бога і себе в Ньому. Можеш знайти таких, як ти, а можеш своєю працею показувати Церкву Христову. Дуже мені шкода, що є багато молоді, яка не знає про це. І хотілося б, щоб не було байдужості.
Назар (10 років в УМХ, львівський осередок):
Думаю, зараз потрібно міняти все, на це вказує сам факт, що на ювілейний з’їзд прийшло так «багато» людей… Я за 10 років перебування в УМХ знав багато людей, які були з цим якось пов’язані. Тут зараз нікого не бачу. Думаю, це просто свідчить про якусь кризу в організації. Але, в принципі, мені здається, що така криза є в більшості молодіжних християнських організацій. По суті, 10 років тому ще не було їх стільки багато. УМХ і Обнова, фактично, були єдиними великими організаціями. Тепер все інакше. Крім того, мені здається, що сучасні діти не дуже тягнуться до будь-яких організацій, а тим більше – до християнських.
Мар’яна (5 років в УМХ, львівський осередок):
Коли я сюди прийшла, для мене було дуже важливо себе реалізувати. Це був час пошуків самої себе і свого покликання. Тому коли я почула, що тут є театральний гурток, в якому дуже хотіла брати участь, то прийшла сюди. І це мені подобається, що через УМХ Бог дає можливість побачити, як Він хоче тебе найкраще використати в цьому житті. І напевно нічого не хотіла б змінювати. Мені багато чого не подобається, але я розумію, що воно все для чогось є, не просто так. За 5 років були думки кинути це все. Але тут є люди, які, як магніти, тебе тримають. І ти йдеш сюди, тому що ти хочеш побачити їх, бо і через них Бог говорить до тебе. Я йшла сюди через участь в театральному гуртку, я отримала набагато більше. Через присутність Христа, я спокійна за майбутнє УМХ.
Оксана (8 років в УМХ, луцький осередок):
Найбільше подобається те, що ми є як одна родина, одна велика сім’я. Навіть тут, на з’їзді, відчувається те, що ми є членами однієї Христової Церкви. Потрібно більше налагоджувати контакти між осередками в Україні.
Який захід, організований УМХ, запам’ятався найбільше?
Роман:
Від УМХ я брав участь у таборі «Злагода», який організовує один німецький єпископ. Він об’єднує людей різних конфесій і національностей. З того, що організовує УМХ, то це наша поїздка вертепом цієї зими на різдвяні свята в Одесу. Було холодно. Але це був новий для нас досвід. Ми жили такою євангелізацією. В деяких школах і районних радах нас навіть не хотіли приймати, але все ж ми приїхали на запрошення священика з Одеси і брали в тому участь, намагались нести радість народження Христа, яка була у наших серцях.
Наталя (львівський осередок):
Це було минулорічне святкування річниці УМХ. Тоді вибирається нова управа, приймаються нові члени організації, обговорюється попередній рік і затверджується план діяльності на наступний.
Надія:
Це була подія приурочена дню Святого Миколая, коли УМХ збирає пожертви з самбірських організацій і готує маленькі подарунки для дітей з малозабезпечених сімей і одиноких старших людей. По адресах, взятих із соціальних, пенсійних фондів роз’їжджає Святий Миколай з двома ангелами.
Наталя (луцький осередок):
Я обожнюю вертеп. Він дає поштовх до розвитку у спільноті. Ми щороку ходимо по хатах. Це розвиток українських традицій і водночас ти прославлення Бога.
Назар:
Зазвичай регулярно брав участь в Унівських прощах, до яких безпосередньо причетні умхівці.
Мар’яна:
Ну, ми щонеділі ходимо в сиротинець. Минулого разу робили дітям фотосесію. Також ми колись робили вечір батьків. Зібрали їх і розповідали, показували чим ми займаємось, зробили для них творчий вечір і навіть дискотеку.
Оксана:
Минулого року ми організовували акцію до Дня захисту дітей спільно з рухом «За життя». Це було на ціле місто. Запрошувалися представники різних конфесій. Просто навіть перехожі зупинялися послухати. Робили Хресну дорогу ненародженої дитини. Виступали лікарі, які колись робили аборти. Все було дуже грандіозно.
Яке місце займає УМХ поруч з різними християнських спільнотами? В чому його особливість?
Роман:
У нас чітко поділені відділи. Ми займаємось харитативною діяльністю, ходимо допомагаємо бідним, яким в монастирі готують їжу, ходимо в сиротинець, займаємось місійними поїздками (їздимо вертепом, берем участь у міжнародних таборах), самі організовуємо табори. Намагаємося бути постійно разом, збиратись на чай чи пограти в теніс, подивитись фільм, обговорити якісь болючі питання.
Наталя (львівський осередок):
Є комісія у справах молоді, яка має 25 учасників. Я б сказала, що ми – одне з 20-х місць.. Зараз є малі спільноти, які роблять надзвичайно багато сьогодні для суспільства, для церкви.
Надія:
УМХ свого часу дав поштовх до розвитку інших релігійних спільнот.
Наталя (луцький осередок):
УМХ існує практично в кожному місті. Там, де немає церковної спільноти, там може існувати маленька спільнота умхівців.
Назар:
Вирізняє її те, що справді на рівні з Обновою це є одна із найстаріших організацій. Це факт.
Мар’яна:
Я не роблю якогось ґрунтовного розмежування, якоїсь різниці. УМХ – більш громадська організація. Нас об’єднує одна віра, нас об’єднує одна ціль і я не вважаю, що має бути якесь суперництво. Ми з відкритими обіймами всіх чекаємо.
Оксана:
Дуже тісно самі осередки пов’язані між собою. Такі з’їзди УМХ проводить від початку свого існування.
Як за весь цей час перебування у спільноті змінилось твоє життя?
Роман:
На початку це була дуже відповідальна праця, бо я вчився іти до людей і нести їм свою віру про Христа. Тепер, по закінченні Львівської духовної семінарії, я не перестаю жити життям цієї спільноти, яка стала частиною мого життя. Я також бачу, що є дуже багато роботи і що я можу її зробити, бачу велике майбутнє цієї організації.
Наталя (львівський осередок):
На разі я є головою іншої спільноти. Для мене діяльність в УМХ дала багато досвіду у праці з молоддю. Важливим є те єднання з Христом. Усі ці реколекції і духовні бесіди більше зближують мене з Богом.
Надія:
Скажу просто: я почала жити.
Наталя(луцький осередок):
Ти отримуєш силу іти далі і говорити людям про Бога, що Він не нудний, а Служба може бути весела. Ця спільнота дає самопізнання.
Мар’яна:
Воно змінилося надзвичайно. Це був найперше духовний поступ, також пошук свого покликання, самореалізації в різних ділянках і як волонтер, і як театроман, і як журналіст. Мені подобалось те, що тут можеш знайти в себе такі вміння, про які ти навіть не підозрював. Крім того, я тут зустріла людей, яких мені направду дарував Бог. Мені просто пощастило.
Оксана:
Я переїхала вчитися на Волинь. Перші два роки я не могла знайти в Луцьку греко-католицької церкви. І коли знайшла цю спільноту, мені здавалося, що я знайшла себе, своє життя, своїх друзів. Коли я побачила наскільки добре можна жити з Богом, я зрозуміла як багато я втратила, поки ще цього не мала.
Чи відчуваєш ти ведення Христа у цій спільноті?
Роман:
Так. Відчуваю. Тому що особисто дуже часто з Ним зустрічаюсь на цій спільноті під час молитви або якихось зустрічей. Коли щось разом робимо, дуже глибоко відчуваю присутність Бога і Божий промисел над справами, які ми робимо.
Наталя (львівський осередок):
Відчуваю. Кожного разу ми говоримо про те, що ми повинні шукати Христа і не зациклюватись на всяких позитивах, негативах. Таким є наше гасло: шукати Христа, бути з Ним разом і шукати себе в Христі.
Оксана:
Дуже важлива спільна Літургія і спільна вервиця, загалом спільна молитва.
Наталя (луцький осередок):
Важливо, що ми маємо молитовні читання, на які сам-на-сам не завжди вистачає часу. Це уприсутнює Бога в нашому житті.
Назар:
Так. Принаймні зараз, оскільки нарешті з’явився духівник в організації. Було так, що кілька років нікого не було.
Мар’яна:
Звичайно, це відчуття є. Може бачиш це не одразу, але з часом розумієш, що це Божа воля. Навіть цей з’їзд змусив мене призадуматись і показав мені, що ще маю робити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
