Якось мій сповідник розповів мені історію про одного ченця-самітника, котрий все життя пропрацював лісорубом, отримуючи за свою працю велику зарплатню. Люди, котрі жили в найближчих селах, пліткували і гіршилися. Мовляв, що це за такий монах, який не молиться і не живе у бідності?
І ось самітник помирає. Несподівано на його похорон приходить безліч жінок, котрі завдячують йому своє покаяння. Виявляється, щоночі чернець ходив до публічного дому і за зароблені гроші «знімав» собі повію. Він забирав її до себе, пригощав вечерею, а потім, просячи її помитися та переодягнутися, стелив для неї ліжко. При цьому, монах говорив: «Ти спи, а я молитимусь за тебе. Принаймні однієї ночі не грішитимеш». І так він робив впродовж усього свого життя.
Ми так легко критикуємо один одного. Бачимо п’яничку, що лежить у калюжі, і говоримо: «Пропащий!» Бачимо священика на дорогому Лексусі і думаємо: «Поганий ксьондз!» Нам здається, що наша правда – це правда об’єктивна. В той час, коли реальність може бути зовсім іншою. Не дарма Ісус говорив: «Істинно кажу вам, що митарі та блудниці випереджують вас у Царстві Божім» (Мт. 21, 31). Адже лише Бог «знає, що криється в людині» (Йо. 2, 25).
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
