Нещодавно у Римі пройшла щорічна Генеральна Асамблея Папської Академії «Pro Vita». Про її перебіг розмова з членом-кореспондентом Папської Академії «Pro Vita», деканом філософсько-богословського факультету УКУ, отцем Ігорем Бойком.
Отче, розкажіть, будь ласка, які питання обговорювали на цьогорічній Генеральній Асамблеї Папської Академії «Pro Vita»?
XVII Генеральна Асамблея Папської Академії «Pro Vita» проходила 24-26 лютого і була присвячена двом питання біоетики. Найперше обговорили проблему використання стовбурових клітин, які отримують із пуповинної крові. За допомогою цих стовбурових клітин можна лікувати багато недуг, які до цього часу є невиліковними. Тому чимало етичних питань постає стосовно подальшого зберігання цієї крові у різних приватних та публічних банках. Відтак, ми обговорили проблему аборту, зокрема, травми після аборту, яка має не лише фізіологічні, а й психологічні та духовні наслідки. Власне, йшлося про зміну поняття «пост-абортний» синдром на поняття «травма після аборту», яка має більше, ніж просто фізичні наслідки, а ще й духовні та моральні тощо.
У чому полягає цінність пуповинної крові? Чому Церква зацікавилася цим питанням?
Останніми роками перед багатьма батьками після народження дитини постає важливе питання – лікарі, знаючи про позитивну користь пуповинної крові, радять їм зберігати її у відповідних медичних умовах. Цінність пуповинної крові полягає в тому, що вона містить величезну кількість стовбурових клітин, які є першоосновою організму, а також можуть допомогти при лікуванні багатьох недуг. Отож, в майбутньому ця кров може знадобиться дитині.
Власне, під час Асамблеї акцентували увагу на тому, що науковці, досліджуючи властивості пуповинної крові, щоразу відкривають її нові позитивні властивості. Раніше цю кров викидали взагалі, бо не вважали корисною. Однак вже сьогодні очевидно, що завдяки стовбуровим клітинам пуповинної крові в майбутньому можна буде лікувати багато захворювань: цукровий діабет, синдром Паркінсона, синдром Альцґеймера та ін.
Тому Церква ставить перед собою етичне питання – чи ця пуповинна кров має зберігатися лише у приватних банках – коли батьки мають змогу заплатити за ці послуги, а це від 1 500 тис. доларів і більше, чи ми можемо творити публічні банки? Ідея публічних банків відкриває доступ до використання стовбурових клітин усім, хто цього потребуватиме у лікувальних цілях.
Чи може пуповинна кров стати альтернативою отримання стовбурових клітин з ембріона?
На сьогодні існує два джерела одержання стовбурових клітин, які мають лікувальний потенціал, – з людських ембріонів (на дуже ранній стадії розвитку) або з пуповинної крові та інших органів дорослого організму. У першому випадку стовбурові клітини видаляють, щоб потім перенести у хворий людський орган. Але для Церкви цей метод неприйнятний – рятуючи життя однієї людини, вбивають іншу. Шкода, яку завдають людському ембріону при проведенні цієї маніпуляції, є непоправною. У Великобританії взагалі на законодавчому рівні дозволено за допомогою допоміжних репродуктивних технологій створювати ембріони спеціально для наукових та експериментальних досліджень. Тому Церква підтримує науковців у прагненні ефективно використовувати альтернативні джерела походження стовбурових клітин, зокрема, пуповинну кров. Також стовбурові клітини можна брати з інших органів дорослої людини – спинного мозку, тощо. Але пуповинна кров має найбільшу цінність щодо якості та перспективи майбутнього застосування.
Наскільки практика зберігання пуповинної крові нині поширена у світі?
Під час Асамблеї в одній з доповідей йшлося про кількість банків у Європі, де зберігають пуповинну кров. На сьогодні практично у всіх європейських країнах є як приватні, так і публічні банки зберігання пуповинної крові. Наскільки мені відомо, в Україні також існують спеціальні заклади, які можуть запропонувати батькам таку послугу.
Отже, який підсумок зробили учасники Папської Академії з цього питання?
Церква не забороняє використання пуповинної крові як такої, також немає жодних етичних застережень щодо її зберігання. Проблема в тому, що нині з лікувальною ціллю використовують стовбурові клітини, які беруть з людських ембріонів. Тому Церква намагається показати, що є інший, альтернативний шлях. Відтак, для того, щоб отримати стовбурові клітини, не треба знищувати людські ембріони. Пуповинна кров є альтернативним джерелом, звідки ми можемо брати стовбурові клітини, використовувати їх і розвиватися у цьому напрямі.
Повернімося до другого питання Генеральної Асамблеї. Що говорили представники Pro Vita про травму після аборту?
Про травму після аборту важко говорити з наукового погляду. Переважно усі доповіді на цю тему базувалися на свідченнях. Зокрема, тих людей, котрі спілкуються і працюють із жінками, які зробили аборт. Це, по суті, були свідчення жінок, які перейшли через цю драму. Хто, як не Церква, мав би допомогти зцілити цю рану, застерегти, не засудити, не відкинути, а навпаки – показати, що є шлях каяття.
Конференція завершилась аудієнцією Папи Бенедикта XVI, він говорив здебільшого про травму після аборту. Також Папа висловив позитивне ставлення щодо використання стовбурових клітин з пуповинної крові.
Отче Ігоре, як ви реалізуєте набутий досвід в Україні?
З 2007 року я є членом-кореспондентом Папської Академії Pro Vita. Вона об’єднує науковців, дослідників, лікарів, священиків, філософів з усього світу. Мета – поширювати культуру життя через шанобливе ставлення до гідності кожного життя. Але наше завдання не лише обговорювати цю тему під час конференції, а й повертаючись додому втілювати її в життя. Для мене особисто це стало поштовхом, щоб розробити програму з біоетики в Українському католицькому університеті. Вона успішно діє уже два роки, і ми маємо студентів, залучаємо провідних викладачів з Європи.
Розмову вела Вероніка Саврук.
Довідка:
Папська Академія Pro Vita була створена за ініціативи Папи Івана Павла ІІ 17 років тому. Щороку відбувається Генеральна Асамблея Папської Академії Pro Vitaю, до якої входять 139 членів з різних країн світу. Від України членами Папської Академії «Pro Vita» є професор Мечислав Ґжеґоцький, др. Іван Луць та член-кореспондент о. д-р Ігор Бойко.
Нині в багатьої розвинених країнах світу збереженням пуповинної крові заопіковується держава. Наприклад, в 22 штатах США прийняті закони, які зобов’язують лікаря інформувати вагітну жінку про можливість зберегти пуповинну кров. А в березні 2009 р. в США було прийнято доповнення до податкового кодексу, згідно з яким гроші, сплачені батьками за збереження пуповинної крові своєї дитини, віднесені до витрат на медичне обслуговування та вираховуються з податків.
Крім лікування лейкозів, стовбурові клітини пуповинної крові успішно борються з широким рядом захворювань серцево-судинної і нервової систем, хвороб суглобів, вадами зору.
фінансово.
Щиро дякуємо!
