Про меншість, яка веде

Мирянські рухи в УГКЦ

Напевно, багато людей під словом «мирянин» розуміють звичайного пасивного відвідувача Церкви. Так, мирянин – це справді звичайна людина. Проте він ніколи не пасивний відвідувач, а радше активний і постійний учасник не лише богослужінь, а й акцій, проектів, їхній автор чи ініціатор. Скептики скажуть, що таких справді активних по цілій Україні можна порахувати на пальцях рук. А я вам скажу, що пальців ваших рук і ніг, на щастя, не вистачить. В Україні таки є активні миряни. І їх багато.

Першим доказом може стати хоча б існування такої структури, як Комісія у справах мирян УГКЦ, сформованої у 2006 році. Загалом, ця структура має на меті активізувати життя мирян, залучаючи їх до апостольського служіння. Вона займається координацією мирянських організацій, різних мирянських ініціатив, які вийшли за межі однієї єпархії (менші ініціативи координують на єпархіальному рівні). Окрім того, ця Комісія роз’яснює доктрину Католицької Церкви у питанні мирянства, сама творить різні проекти, проводить різні тренінги, акції (Дні мирянина).

Різні мирянські ініціативи існували, звичайно, і до Комісії. Це, наприклад, «Українська молодь – Христові», Федерація товариств «ОБНОВА», міжнародний християнський рух «Віра і Світло» та інші. Не дивлячись на свій «стаж», вони продовжують активно діяти сьогодні. Більш «свіжими» є рух «За життя», Академія Української Молоді, Центр мирянського лідерства, Християнська Україна. Ці ініціативи вже встигли досить міцно укріпити працю мирян у різних напрямках, починаючи від пропагування і захисту християнських прав та цінностей («Християнська Україна») і закінчуючи виховною роботою з дітьми та молоддю (Академія Української Молоді).

Цей невеличкий список далеко не вичерпаний. Юрій Підлісний, голова Комісії, розказує, що до них постійно доходять відомості про створення якоїсь нової мирянської організації. Але вони ще не утвердились, не набули більших масштабів і найчастіше залишаються парафіяльного типу.

“ В Україні таки є активні миряни. І їх багато

Пан Підлісний каже, що сьогодні миряни є дуже різні. Активною є і молодь, і люди зрілого віку (як от «Матері в молитві»). Звичайно, оскільки на Заході України більше воцерковлених, то тут можна більше побачити їхню діяльність. «Але, чесно кажучи, Схід України подає дуже багато гарних прикладів активних мирян. – ділиться пан Підлісний. – До того ж тих мирян, які лише недавно навернулися до Христа і є неофітами. Вони – дуже активні та ініціативні не тільки в парафіяльному, а й у суспільному житті».

Сама Комісія теж є своєрідним прикладом активного мирянства. Буквально в кінці минулого року вони ініціювали створення такої собі неформальної групи журналістів-католиків. Мета: поширювати Слово Боже через ті медіа, в яких учасники групи працюють, і також співпрацювати з ними задля їхнього професійного та духовного збагачення. Тепер ця група перейшла у формат закритої фейсбук-спільноти, яка активно дискутує на різні суспільно-релігійні теми. У планах – створення інших схожих організацій для юристів і підприємців.

Ще одним доказом існування активних мирян є Центр мирянського лідерства (з 2010 року – Інститут лідерства і управління), розміщений в Українському Католицькому Університеті у Львові. Це така собі мирянська ініціатива, яка «продукує» людей здатних «продукувати» мирянські ініціативи. А якщо простіше, то центр просто виховує мирян-лідерів. Це унікальне явище в Україні, оскільки саму ідею запозичено з закордону, але розвинуто на ґрунті українського досвіду.

Окрім формування лідерів серед мирян, Інститут працює в напрямку церковної адміністрації. Його суть в тому, щоб допомогти священику здобути якісь навики і знання для доброї організації парафіян. Це не богословські поради, а такий собі менеджмент на парафії. Інститут уже навіть розробив подібний курс «Основи лідерства і управління» для семінаристів. І цим також займаються миряни.

Власне, дуже багато випускників Школи мирянського лідерства продовжують активну діяльність у своїх середовищах. Вони стають авторами як великих, так і малих ініціатив.

От, наприклад, Мирослав Паздерський є активним учасником зовсім нового проекту молодіжного християнського сайту ДивенСвіт, ініційованого Комісією у справах молоді УГКЦ. «Кожен в команді обрав собі місію – через «ДивенСвіт» свідчити життя в Христі» – ділиться Мирослав. Сайт став як майданчиком реалізації творчих потенціалів молоді, так і місцем духовного та світоглядного збагачення його читачів. До проекту зараз долучаються молоді люди з усієї України.

А ось проект Наталі Панчишин зовсім, здавалося б, невеликий. Навесні 2010 року вона започаткувала у Львові кіноклуб «Бруківка». Як говорить сама пані Наталя, він «для тих, хто любить різні історії, фільми, спілкування за філіжанкою кави та розмови без нісенітниць». Вона просто збирає людей на перегляд світових стрічок, а потім їх обговорення в духовному ключі. Часто запрошує особливих гостей, які могли б розказати щось цікаве.

Ось такі бувають мирянські ініціативи. Можливо, їх зустрінеш не на кожному кроці, але, як сказав Юрій Підлісний, «активних людей завжди меншість. Меншість, яка веде. Так було в усі часи. Але ця активна меншість в Україні є. Вона завжди була, є і буде».

CREDO № 2 (124), 2011