Зблизька

А ми пройдемо через Київ маршем

30 Січня 2015, 18:48 7734 Мар’яна Логвіненко
Мар’яна Логвіненко

У голові крутиться пісня Максима Паленка «Найкраща у світі країна», і я подумки погоджуюся з кожним словом. Найкраща у світі країна з найкращими людьми.

Близько 140 тисяч гривень, 600 розвантажувачів, 180 пар берців — дарунок від українських римо-католиків для військових із Херсонщини та Білгород-Дністровського. Збір коштів для армії римо-католицькою спільнотою з усієї України. Гроші збирали люди з різним матеріальним статком та соціальним статусом, але зі спільною метою: допомогти тим, хто зараз перебуває у «гарячих точках» нашої країни. Їх ще об’єднує однаковий погляд, коли вони кидають гроші в скриньку: смуток і біль, а також страх за хлопців. «А ви стійте тут і завтра — ми ще завтра принесемо гроші!» — такі слова можна було почути від багатьох людей.

Дитячі листи

Різні погляди нас зустрічали, коли ми привозили те, що вдалося назбирати для військових. Були погляди ще зовсім дитячі — хлопців, які за собою тягли якусь артилерію; суворі чоловічі — які потім м’якшали, читаючи листи від дітей. Зазвичай такі зустрічі не були довгими, дуже емоційними та гарячими: ситуація не та. Не було особливо й часу на розмови, але все ж таки трохи поспілкуватися вдалося. І не про війну та нічні перестрілки хотіли вони говорити. Теплішали розмови, коли ми запитували про їхніх дітей, про сім’ї та звідки вони родом: тоді військові знову пригадували, заради кого вони тут стоять, заради чого варто ризикувати своїм життям.

 

" І відтоді чекаю, коли то все закінчиться, а той офіцер зі своїми бійцями пройде через Київ маршем

Військовий. Фото: Сергій Харченко

Фото: Сергій Харченко

І одна розмова, яку, певне, пам’ятатиму ціле життя і страшно боюся забути колись.

— Все почалося з вас, студентів. Не могли трохи почекати, а зараз ви всі роз’їдетеся, повтікаєте за кордон, а нам тут стояти.

— А ми, студентки, записуємося на курси першої медичної допомоги, а хлопці — в армію, гвардію та партизани. Хтось дає по 50, 100 грн. із своєї нещасної стипендії, щоб привезти вам шузи…

На що військовий за деякий час відповів:

— Тоді, коли ми повертатимемося, ми пройдемо через Київ маршем!

— А ми вас там зустрінемо!

І відтоді чекаю, коли то все закінчиться, а той офіцер зі своїми бійцями пройде через Київ маршем.

CREDO №129/2014
Липень 2014 року

CREDO_1

Інші матеріали цього числа:

Брат за брата

Єпископ із Криму: «Не засуджуйте нас!»

Бути поруч — основне завдання капелана

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: