Час від часу на молитві Бревіарію я запинаюся «на повному ходу» – добре, коли читаю його «у молитовній єдності з Церквою», але сама… тоді нікому не ламаю молитву. Бревіарій, збудований переважно на біблійних текстах, відлунює інколи так само, як роздуми над самим Святим Письмом, скеровуючи думки у несподіваному напрямку.
Сьогодні – спомин святого Мартина Турського, єпископа. Коротке читання на спомин Пастирів у Бревіарії каже: «Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру» (Євр 13,7-8). І згадалися мені «наставники наші», якось в одну мить, всі, кого так чи інакше я можу на сьогодні зарахувати до своїх наставників і пастирів. Що там автор Послання до євреїв каже про «кінець їхнього життя»? Майже всі мої наставники ще живі… дякувати Богу. Хіба що о.Зигмунт Козар, поляк-домініканець, який служив у Фастові й там заповів себе поховати, знайшовши у нас другу батьківщину. Хай йому буде добре у Бога.
А інші… Можна подивитися уважно на «кінець їхнього життя». На кінець життя як наставників. Таких не бракує. Кожному хотілося вірити, в кожного хотілося вчитися любові до Бога й Церкви. Одного швиденько прибрали подалі від людських очей, бо за церковні гроші купив квартиру, де мав жінку. Другий, третій, п’ятий відійшли самі. Шостий просто зник у невідомому напрямку. Десятий проповідує з вівтаря відверті дурниці, на межі або й за межею єресі, і «ніхто йому не указ». А ще один виявився таким «наставником» і «пастирем», що від нього всі довкола вили і лізли на стінку. Чудовий приклад християнського пастирства, ага…
Я знаю, що священики, буває, полишають своє служіння – з дуже різних причин, і найчастіше з причин цілком поважних. Не збираюся судити. Діло мирян у Церкві – молитися, насамперед. Ось і в цій літургійній молитві дня я прошу Бога словами, які отримала у Бревіарії:
«Христе, Ти через святих пастирів об’явив людям свою любов і ласку, – обдаровуй нас через них своїм милосердям. Наприклад, за заступництвом о.Зигмунта, який був до всіх нас добрий за життя і залишається добрим по смерті.»
«Христе, Ти через своїх слуг надалі виконуєш пастирську місію, – сам керуй нами через наших пастирів. І зроби так, щоб вони не вчили вірних різним дурницям, сучасним єресям і взагалі своєму власному розумінню віри.»
«Ти через розважливість і любов святих учив свою вівчарню, – вчини, щоб ми через наших пастирів постійно зростали у святості. Навіть через тих, які подають негативний приклад пастирства. Зростати у вірі можна не тільки йдучи за добрими прикладами, але й усвідомлюючи погані. Як писав св.Ескріва: не кажи – цей настоятель незносний, кажи – він мене освячує! Ось тільки, Господи… нехай поганого буде менше, бо ж їм самим, пастирям, потім здавати Тобі звіт за своє пастирство, помилуй їх і нас…»
І, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Чи усвідомлюють – чи насправді усвідомлюють – чи зростає в хлопцях це усвідомлення – коли вони йдуть до семінарій, – що не лише вони самі таким чином шукають власну життєву дорогу і себе перед Богом, але й отримують як обов’язок людей, яких провадитимуть… куди?
Святий Мартине Турський, молися за нас. Щоб нам було чию віру наслідувати.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
