ВСТУП

 1.    11-го жовтня 1992 року блаженної пам'яті Папа Іван Павло II передав вірним усього світу «Катехизм Католицької Церкви», назвавши його "базовим текстом" оновленої катехизації із живих джерел віри» . За тридцять років після відкриття II Ватиканського Собору (1962-65) було успішно втілено в життя побажання, що його 1985 року висловили учасники надзвичайної Асамблеї Синоду єпископів, – аби укласти катехизм усього католицького вчення про віру та мораль.
П'ять років по тому, 15-го серпня 1997 року, видаючи нормативний текст Катехизму Католицької Церкви латинською мовою, Вселенський Архиєрей ще раз підкреслив головну мету цієї праці: «бути повним та цілісним викладом католицького віровчення, який допоможе кожному пізнати, що проповідує і що літургійно звершує, як живе і як молиться Церква у своєму повсякденні» .
2.    Для кращого усвідомлення вартости Катехизму і для того, аби відгукнутися на прохання Міжнародного катехитичного конгресу 2002 року, Іван Павло II у 2003 році створив спеціяльну комісію під головуванням кардинала Йозефа Рацінґера, префекта Конгрегації у справах віри. Комісія отримала завдання написати Компендімм Катехизму Католицької Церкви, який містив би стислий виклад катехизмових правд віри. За два роки праці було підготовлено проект Компендімму, який дали на обговорення кардиналам та головам єпископських кон-ференцій. Проект назагал отримав позитивну оцінку з боку абсо-лютної більшости тих, хто висловився з цього приводу. Отож Комісія, продовжуючи працю над проектом і беручи до уваги пропозиції, що надійшли для покращення тексту, підготувала остаточний текст Компендімму.
3.    Для Компендімму характерні три головні риси: тісна залежність від Катехизму Католицької Церкви, діялогічний характер та використання зображень у катехизації.
По-перше, варто зазначити, що Компендіюм не є незалежною працею і не призначений замінити Катехизм Католицької Церкви, а, навпаки, постійно відсилає до нього, чітко вказуючи на номери відповідних параграфів Катехизму й послідовно відтворюючи його структуру, виклад і зміст. Компендіюм покликаний відновити зацікавлення до Катехизму, що у своїй дидактичній мудрості і духовній наповненості (помазання) завжди залишатиметься основним текстом для церковної катехизації.
Компендіюм, як і «Катехизм», ділиться на чотири частини відпо-відно до головних правил життя у Христі.
Перша частина під назвою «Визнання віри» містить влучний синтез правила віри (lex credendi), тобто віри, яку сповідує Католицька Церква і яка відображена в Апостольському Символі віри й розкрита в нікейсько-константинопольському Символі. Проголошування цього символу на християнських зібраннях повсякчас оживляє в пам'яті головні правди віри.
У другій частині під назвою «Звершення християнського Таїнства» подано основні елементи правила богослужіння (lex celebrandi). Головною відповіддю на проповідь Євангелія є сакраментальне життя. У ньому на досвіді пізнають і засвідчують в кожну мить свого існування спасительну силу пасхального Таїнства, яким Христос довершив діло нашого відкуплення.
У третій частині, що називається «Життя у Христі», викладено правило життя (lex vivendi), тобто зобов'язання охрещених своєю поведінкою та своїми життєвими рішеннями засвідчувати вірність тій вірі, яку вони виконують, сповідують і літургійно звершують. Господь Ісус закликає вірних чинити діла, які відповідають їхній гідності синів Отця у любові Святого Духа.
Четверта частина під заголовком «Християнська молитва» подає синтез правила молитви (lex orandi), тобто молитовного життя. Ісус, досконалий взірець молільника, своїм прикладом спонукує кожного християнина спілкуватися з Богом у молитві, найвищим виявом якої є Отче наш, молитва, що її навчив нас сам Ісус.
4. Друга характерна риса Компендіюму – це його діялогічна форма, яка відроджує давній катехитичний жанр, побудований з питань та відповідей. Цей жанр пропонує ідеальний діялог між учителем і учнем за допомогою неперервної низки запитань, які залучають до діялогу читача, запрошуючи його розкривати нові й нові аспекти правди своєї віри. Крім того, діялогічний жанр дає змогу значно скоротити текст, звівши його до суттєвого. Це може посприяти засвоєнню і запам'ятовуванню змісту.
5.    Третя характерна риса – це наявність зображень, що ними починається кожна частина й кожен розділ Компендіюму. їх узято з пребагатої спадщини християнського іконопису. Багатовікова традиція передання вселенських соборів вчить нас, що зображення також є євангельською проповіддю. В усі часи митці пропонували для споглядання і подиву віруючих найважливіші події таїнства спасіння, подаючи їх у блиску кольорів і досконалості краси. Це вказує на те, що сьогодні в культурі зображень, більше, як коли-небудь, священний образ може висловити набагато більше від самого слова, оскільки його динамізм спілкування і передання біблійної вістки є надзвичайно ефективний.
6.    За сорок років після завершення ІІ Ватиканського Собору, у рік Євхаристії, цей Компендіюм може стати новим засобом, що допоможе задовольнити бажання правди у віруючих будь-якого віку і за різних обставин, а також потреби тих, хто хоч і не вірить, але спраглий правди і справедливости. Його видання відбудеться у свято святих апостолів Петра і Павла, стовпів Вселенської Церкви і взірцевих благовісників Євангелія в античному світі. Ці апостоли бачили те, що проповідували, і свідчили Христову правду аж до мученицької смерти. Тож наслідуймо їхній місійний запал і просімо Господа, щоб Церква завжди була вірна вченню Апостолів, від яких отримала першу радісну звістку віри.
20 березня 2005 року, Квітна неділя.
ЙОЗЕФ КАРДИНАЛ РАЦІНҐЕР Голова Спеціяльної комісії